Ян Нагурський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Нагурський
пол. Jan Nagórski
Nagórski Jan.jpg
Народження 8 (20) лютого 1888
Влоцлавек, Влоцлавський повіт[d], Варшавська губернія, Варшавське генерал-губернаторство, Російська імперія
Смерть 9 червня 1976(1976-06-09) (88 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
Поховання
Країна Flag of Poland (1927–1980).svg Польща
Flag of Russia.svg Російська імперія
Освіта Вище воєнно-морське інженерне училище імені Ф. Е. Джержинського, Одеське військове училище (1909) і Officer Aeronautical Schoold
Війни / битви Східний фронт (Перша світова війна)
Нагороди
орден Святого Володимира II ступеня Орден Святого Володимира IV ступеня орден Святої Анни III ступеня орден Святого Станіслава III ступеня орден Святої Анни 4 ступеня офіцерський хрест ордена Відродження Польщі орден Святого Станіслава
CMNS: Ян Нагурський у Вікісховищі

Ян Йосипович Нагурський[1][2] (пол. Alfons Jan Nagórski; 8 лютого 1888, Влоцлавек, нині Польща — 9 червня 1976, Варшава) — полярний льотчик, польський піонер польотів над льодами Арктики.

Поляк, служив у російської армії, став одним з перших пілотів російського флоту. В 1914 році брав участь у пошуках зниклої експедиції Георгія Сєдова, коли зробив п'ять польотів — перших у світі польотів в небі Арктики.

Першим з льотчиків зробив «мертву петлю» на гідроаероплані, в Першу світову війну був нагороджений декількома орденами.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 8 лютого 1888 року по н. ст. в сім'ї мірошника. Після закінчення школи працював судовим клерком і вчителем.

У 1906 році поступив в Одеське юнкерське піхотне училище. 6 серпня 1909 року отримав звання підпоручик і призначення в 23-й Сибірський стрілецький полк, розквартирований у Хабаровську.

В кінці 1910 року подав рапорт на вступ до Вищого морського інженерного училища і продовжив навчання в Санкт-Петербурзі.

Натхненний демонстраційними польотами Сергія Уточкіна, з початку 1911 до 1912 року Нагурський пройшов курс навчання під керівництвом інструктора Раєвського в Імператорському Всеросійському аероклубі в Новій Деревні поблизу Санкт-Петербурга.

У червні 1912 року Нагурський вступив до Гатчинської офіцерської повітроплавальної школи. У наступному 1913 році отримав звання військового льотчика.

Одночасно з авіаційною підготовкою, в липні 1913 року Нагурський успішно захистив диплом морського інженера і був призначений в Головне Гідрографічне Управління.

В 1914 році для пошуків експедиції Г. Я. Сєдова вперше у світовій історії використовувалася полярна авіація: льотчик Ян Нагурський з механіком Е. В. Кузнецовим на гідролітаку «Фарман МФ-11» дослідив з повітря льоди і узбережжя Нової Землі на протяжності близько 1060 км. Під час останнього польоту він досяг 76 паралелі.[3]

Farman MF.11 Яна Нагурського на Новій Землі, 1914

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь Яна Нагурський названі:

Книги[ред. | ред. код]

  • Jan Nagórski. Pierwszy nad Arktyką // Warszawa. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. 1958 (пол.)
  • Jan Nagórski. Nad płonącym Bałtykiem // // Warszawa. Wydawnictwo Ministerstwa Obrony Narodowej. 1960 (пол.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. В російських джерелах 1930—1940 років також використовувалось ім'я Іван
  2. БСЭ //Нагурский Ян Иосифович[недоступне посилання з серпня 2019])
  3. Первый над Арктикой. Архів оригіналу за 26 вересня 2017. Процитовано 15 квітня 2022.