Ґеорґе Думітреску

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Георге Думітреску
Gheorghe Dumitrescu
Основна інформація
Дата народження 15 грудня (28 грудня) 1914(1914-12-28)
Місце народження Отешань, Румунія
Дата смерті 20 лютого 1996(1996-02-20) (81 рік)
Місце смерті Бухарест, Румунія
Громадянство Румунія Румунія
Професії композитор
кінокомпозитор
диригент
скрипаль
музичний педагог
Освіта Бухарестський національний університет музики
Інструменти скрипка
Нагороди
Орден «За заслуги в культурі»
Діти Tudor Dumitrescud
CMNS: Файли у Вікісховищі

Ґео́рґе Думітре́ску (рум. Gheorghe Dumitrescu; * 15 грудня 1914 — † 20 лютого 1996) — румунський композитор, диригент, скрипаль і педагог. Брат Йона Думітреску[ru].

Відомий своїм циклом історичних опер, що охоплювали події румунської історії від прадавніх часів (наприклад, опера про дакійського князя Децебала) до XX століття («Повстання» за романом Лівіу Ребряну). Серед цих опер є навіть присвячена Владу Цепешу (Дракулі).

Біографія[ред. | ред. код]

B 1934—1941 роках навчався в Бухарестській консерваторії y Міхаіла Жори[ru] (гармонія), Дімітріє Кукліна (композиція), Константіна Бреіло (історія музики), Іонеля Перля[ru] (скрипка). B 1935—1946 роках працював скрипалем, диригентом та композитором Національного театру в Бухаресті. B 1947—1957 роках — композитор Ансамбля пісні та пляски Міністерства збройних сил Румунії. З 1951 року — професор гармонії Бухарестської консерваторії, а з 1979 — професор-консультант. Писав музику до спектаклів та фільмів.

Праці[ред. | ред. код]

  • опера «Антигона» (1940)
  • опера «Господар Йон Лютий» (за однойменною п'єсою Лауренціу Фулгі[ro], 1956, Бухарест)
  • опера «Повстання» (за романом Лівіу Ребряну, 1959, Бухарест)
  • опера «Дечебал» [1] (1961, Бухарест)
  • опера «Дівчина з гвоздиками» (1961, Бухарест)
  • опера «Влад Цепеш» [2] (1974, Тимишоара)
  • опера «Майстер Маноле» (1970, поставлена 1981, Крайова)
  • балет-ораторія «Міориця» (1977, поставлена 1981, Бухарест)
  • ораторія «Тудор Владимиреску» [3] (1956)
  • ораторія «Наша Гривиця» (1963)
  • ораторія «Золоті зорі» (1964)
  • ораторія «Розкута земля» (1968)
  • симфонія № 1 (1945)
  • симфонія № 2 Republica (1962)
  • симфонія № 3 (1965)
  • симфонія № 4 (1968)
  • симфонія № 5 «a Clopotelor» (1983)
  • симфонія № 6 (1990)
  • симфонія № 7 (1990)
  • симфонія № 8 (1990)
  • симфонія № 9 (1990)
  • симфонія № 10 «Sacră – Sfânta Treime» (1990)
  • симфонія № 11 «a durerii și a speranței» (1993)
  • віолончельний концерт (1950)
  • фортепіанний квінтет

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Музыкальный энциклопедический словарь / Гл. ред. Г. В. Келдыш. — М.: Советская энциклопедия, 1990. — с. 174 — ISBN 5-85270-033-9
  • Театральная энциклопедия. Том 2/Глав. ред. А. П. Марков - М.: Советская энциклопедия, 1963. — 1216 стб. с илл., 14 л. илл.
  • Тудор А., Расцвет музыки в РНР. — Бухарест, 1956.
  • Театр, опера и балет в Румынии. Альбом. — Бухарест, 1957.
  • «Народная Румыния», 1961, № 11.
  • Codreanu P., Profiluri de compositori Gheorghe Dumitrescu, «Muzica», București, 1964, No 5-6. (рум.)
  • Gheciu R., Mit și epopee. Aspecte ale creației compozitorului G. Dumitrescu. — București, 1964. (рум.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. про Децебалі
  2. проо Влада Дракулу
  3. про керівника Валашського повстання в 1821 Тудора Владимиреску

Посилання[ред. | ред. код]