Степан Ґойдич
| Степан Ґойдич | |
|---|---|
| Народився |
9 січня 1889 с. Руські Пекляни, Австро-Угорщина |
| Помер |
17 липня 1968 (79 років) м. Модра, округ Пезінок, ЧССР |
| Громадянство |
.svg){kind=small} Австро-Угорщина Карпатська Україна Чехословаччина |
| Діяльність | теолог, журналіст, письменник |
| Конфесія | католицька церква |
Степан (Стефан) Ґойдич (нар. 9 січня 1889, с. Руські Пекляни, Австро-Угорщина — пом. 17 липня 1968, м. Модра, округ Пезінок, ЧССР) — русинський громадський та церквовний діяч москвофільського спрямування у Словаччині, священик, журналіст, теолог, письменник[1]. Брат Павла Петра Ґойдича.
Життєпис[ред. | ред. код]
Степан Ґойдич народився 9 січня 1889 року в селі Руські Пекляни (нині частина села Любовець Пряшівського округу), в русинській сім'ї.
Закінчив теологічний та педагогічний факультети Будапештського унніверситету в 1913 році. Висвячений на священика у 1915 році. Був викладаче, згодом був директором, Пряшівської учительської семінарії у 1931—1940 та 1945—1948 роах. Організував літературнек товариство «Пчілка» у 1921 році. Також очолював москвофільке «Товариство імені Олександра Духновича». Редагував мадяронську газету «Наше отечество» у 1916—1918 роках, москвофільські газети «Русская молодежь» у 1920—1921 роках та «Русское слово» у 1922—1928 роках. Був активним діячем «Руської народної ради» у Словаччині[2]
Входив до складу «Комітету для запровадження руської мови Олександра Духновича в греко-католицькі школи» у Словаччині[3].
Входив до скаладу комісії уряду Карпатської України, яка вела перемовини про кордони зі словацьким урядом[4].
Доробок[ред. | ред. код]
- Исторія церкви Христовой для народных и гражданских школ. 1934;
- Краткий очерк нашей словесности. 1943;
- Новый период карпаторусской литературы. 1944;
- Хрестоматия к произведениям эпической поэзии с краткой теорией эпики. 1947.
- П'єси
- «Именины у батька О. Духновича»;
- «Закопанное сокровище»;
- «Гость з пекла»;
- «Господин директор не дома».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Микола Мушинка. Олена Рудловчак — засновниця карпатознавства в Пряшівському університеті
- ↑ Dudáš A. Rusínska otázka a jej úzadie. — Buenos Aires: Zahraničná Mathica slovenská, 1971. — S. 23.
- ↑ Як словацькі органи стежили за русинами-українцями іросіянами Пряшева у міжвоєнний період «Українці Словаччини»
- ↑ Становлення Карпатської України як держави в процесі її боротьби за незалежність від агресії сусідніх держав та внутрішніх протиріч
Джерела[ред. | ред. код]
- Степан Гойдич — новый директор Пряшевской греко-католицкой препарандии — учительской семинарии. «Руське слово». 1931. Ч. 9.
- Володимир Фенич. Між сакральним і профанним: формування еклезіяльної та національної ідентичності о. Севастіяна Сабола до 1945 р. Науковий вісник Ужгородського університету. Сер.: Історія. 2013. Вип. 1. С. 27-45.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
