Ґолем, як він прийшов у світ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґолем, як він прийшов у світ M:
Der Golem, wie er in die Welt kam
Golem 1920 Poster.jpg
Жанр драма
фантастика
історичний
Режисер Карл Бьозе
Пауль Вегенер
Продюсер Пауль Давідсон
Сценарист Пауль Вегенер
Хенрік Галеєн
На основі єврейської легенди про Голема
Оператор Карл Фройнд
Гвідо Зеєбер
Композитор Hans Landsberger[d]
Кінокомпанія Projektion-AG Union (PAGU)
Тривалість 91 хв.
Мова німецька мова і 
Країна Веймарська республіка Веймарська республіка
Рік 1920
Дата виходу 29.10.1920
IMDb ID 0011237

«Ґолем, як він прийшов у світ» (нім. Der Golem, wie er in die Welt kam) — фільм епохи німецького кіноекспресіонізму режисерів Карла Бьозе і Пауля Вегенера за мотивами єврейської легенди про Ґолема, глиняну статую, що ожила під дією магії. Прем'єра фільму відбулася у Німеччині 29 жовтня 1920 року.

Сюжет[ред. | ред. код]

Імператор (Отто Ґебюр) має намір вигнати євреїв з празького гетто під тим приводом, що вони практикують чорну магію. Ребе Льов (Альберт Штайнрюк) бачить єдину можливість запобігти вигнанню — справді звернутися до темних сил. Викликаний ним демон Астарот повідомляє ребе таємне Ім'я, яке може оживити Ґолема (Пауль Вегенер). Створивши могутню глиняну людину і вдихнувши в неї життя, ребе веде його до Імператора як демонстрацію дивовижної потужності своєї магії. На прийомі у Імператора ребе створює ще одне диво — показує на стіні палацу історію Виходу, заздалегідь узявши з присутніх слово зберігати тишу. Коли придворний блазень цю умову порушує, зі стіни сходить зображення Мойсея, що ожило, і помахом руки трощить палац. Імператор благає ребе врятувати його, обіцяючи не виганяти євреїв з міста; тоді Ґолем за наказом хазяїна підпирає руками кам'яні балки, що падають, і рятує Імператора і придворних.

Ребе і Ґолем з тріумфом повертаються в гетто. Ребе виймає з грудей Ґолема амулет з ім'ям, який дає боввану життя, і збирається зруйнувати його, але відволікається на помічника Фамулуса, який кличе його на свято.

В цей час дочка ребе Міріам (Ліда Салмонова) ховає у себе в спальні Флоріана — одного з придворних Імператора. До неї приходить Фамулус (який теж в неї закоханий) і хоче відвести її до синагоги. Дівчина відмовляється, але тут Фамулус чує, що в її кімнаті хтось ховається. Він повертається в лабораторію, знаходить амулет, оживляє Ґолема і наказує йому увірватися до кімнати Міріам. Флоріан вибігає на дах, але Ґолем наздоганяє його і скидає вниз.

Вбивство виводить Ґолема з-під контролю людини. Він викрадає Міріам і влаштовує у будинку пожежу. Ребе Льов рятує дочку з вогню, але Ґолема у будинку вже немає — він виходить за межі гетто і зустрічає дітей. Коли він піднімає на руки одну з дівчаток, та виймає у нього з грудей амулет, і Ґолем кам'яніє. Ребе Льов і його помічники повертають статую до гетто, щоб більше не оживляти її ніколи.

В ролях[ред. | ред. код]

Зйомки[ред. | ред. код]

За первинним задумом творців, сцени фільму на цвинтарі планувалося знімати на реальному єврейському цвинтарі, проте єврейська громада заборонила зйомки. Тоді Пауль Вегенер разом з художником Гансом Пельцігом і оператором Карлом Фройндом задекорували справжній ліс під цвинтар, що надало сценам поєднання ефекту реальності і удаваності.

Під час зйомок сцен оживлення мертвого Ґолема, за словами співрежисера фільму Карла Бьозе, «не годилися ні технічні, ні фізичні, ні хімічні прийоми і способи». Розрахунок робився на уяву глядача і на ілюзію. Сцена оживлення була реалізована простою заміною об'єкта на живого актора. Для цього Альберту Штайнрюку, який грав равина, потрібно було зображувати незручність при читанні пергаменту так, щоб здавалося, що він ось-ось його впустить. У цей момент, коли погляд глядача був спрямований на обличчя актора, об'єкт підмінявся живим актором — Паулем Вегенером.[1]

Факти[ред. | ред. код]

  • Багато в чому саме завдяки виконанню ролі Ґолема Паулем Вегенером, образ глиняної людини, що ожила під дією магії став досить впізнаваним і часто використовується у фантастичній літературі і кіно, хоча багато в чому і був витіснений схожим по смислу образом Чудовиська, створеного Франкенштейном.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Янина Маркулан. «Киномелодрама. Фильм ужасов». Издательство «Искусство», Ленинград, 1978. стр. 128

Посилання[ред. | ред. код]