2000 (газета)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
2000
Logo2000.PNG
Логотип
Тип тижневик

Власник ПП «Газетний комплекс «Інтернет-медіа»»
Видавець Кічігін Сергій Олександрович
Редактор Кічігін Сергій Олександрович
Засновано листопад 1999
Припинення публікацій 11 квітня 2014
Мова російська і українська
Головний офіс Київ, вул. Михайла Бойчука, 2/34.

Веб-сторінка 2000.ua

2000 — всеукраїнський загальнополітичний тижневик, який видається з листопада 1999 в Києві. Газета відома своєю українофобською[1][2][3][4] редакторською політикою та тим, що в ній часто публікуються найбільш одіозні сучасні українофоби України.[5]

Історія[ред. | ред. код]

Автором ідеї створення газети «2000» та її головним редактором є Сергій Кічігін, який запустив видання у листопаді 1999 року в Києві. Він також був засновником газети «Киевские ведомости», в якій був головним редактором у 19931996 роках.

Випуск друкованої версії тижневика був тимчасово призупинений редакцією з 14 березня 2014 року.[6] Редакція видання звинуватила в цьому державне видавництво «Преса України», проте державне видавництво спростувало ці звинувачення.[7] Через декілька тижнів, 11 квітня 2014 року, вихід видання було поновлено.[джерело?]

Друкована версія[ред. | ред. код]

Виходить по п'ятницях в одній двомовній версії, проте, практично всі матеріали часопису подавались російською мовою, українською дуже незначна кількість. Кольорове видання, формат 54 на 35 см, 4 блока (сумарно — 32 сторінки; раніше видавався як повним комплектом з 6 блоків, так і за блоками: 4 +1 +1).

Наклад на 21 січня 2009 — 332 000 примірників. Географія розповсюдження в 2009 році — вся Україна, при цьому в Києві в роздріб у 2008 продавалося 50 % примірників газети, решта України — 22 %, за підпискою — 28 %. Видання мало власну телепродакшн-студію.

Формат видання[ред. | ред. код]

Блоки в газеті (по 8 сторінок):

  • «Форум»
  • «Держава»
  • «Аспекти»
  • «Свобода слова»
  • «Вікенд»
  • «2000-Земля» (з 2008 року)
  • Тиждень України (до 2009 року)
  • Спорт-ревю (до 2009 року)
  • Ринок (з 2010 року)
  • У блогах (з 2011 року)

Документальні фільми[ред. | ред. код]

У 2007 та 2009 року часопис «2000» випустив два документально-публіцистичних фільми.

«Окаянні дні» (2007)[ред. | ред. код]

Газета 2000 у 2007 році проспонсорувала вихід 46 хвилинного документального фільму під назвою "Окаянні дні" (рос. Окаянные дни) виробництва київської студії KINOART.EL production. Мова фільму: російська. Документально-публіцистичний фільм 2007 року про витоки «помаранчевої революції», трагедії журналіста Георгія Гонгадзе і майбутнє народу, залученого в масштабну політичну авантюру. Фільм названий аналогічно книзі-щоденнику[ru] Івана Буніна, в якій письменник з неприйняттям описує більшовиків і Жовтневу революцію.[8][9] Згодом також було сворену англомовну версію стрічку під назвою "Cursed days".[10]

«Україна-Польща. Синдром пам'яті» (2009)[ред. | ред. код]

У 2009 році газета 2000 проспонсорувала документальний фільм-телесеріал режисера Тамари Гуменюк та сценариста Олени Вавілової "Україна - Польща. Синдром пам'яті"; тривалістю фільму 43 хвилини. Мова фільму: українська. Чотирисерійний документально-публіцистичний фільм 2009 року, що розповідає про причини та наслідки українсько — польських конфліктів (Волинська трагедія, операція «Вісла»). Знятий на київській студії KINOART.EL production. У фільмі представлені ексклюзивні інтерв'ю: голови УНА-УНСО Юрія Шухевича, автора проекту пам'ятника польським жертвам на Волині, скульптора Мар'яна Конечни[pl], дослідниці волинських подій, польської письменниці Єви Семашко[pl], колишніх в'язнів польського концтабору Явожно, ветеранів УПА і 27 Волинської дивізії Армії Крайови.[11][12]

Суспільно-політична позиція[ред. | ред. код]

У публікації часопису «Медіакритика» було проаналізовано подання газетою «2000» та кількома іншими українськими суспільно-політичними виданнями зовнішньополітичної стратегії України. Автори аналізу дійшли висновку, що в своїх публікаціях «2000»: «створює та поширює… міфи про Росію як надійного і рівного Україні партнера», «продукує міфи про Україну та євроатлантичну інтеграцію України негативного характеру… найчастіше шляхом виривання певних речень із контексту, які несуть певний чітко виражений посил… активно подаючи у рубриці „ЗМІ про Україну“ уривки текстів про нашу державу з іноземних видань». Крім того, зазначалося, що «у газеті „2000“ можна прочитати інтерв'ю лише з російськими політиками та науковцями у сфері міжнародних відносин».[13]

За словами другого голови Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка Романа Лубківського (2006, 2007 ркоки) газета «2000», спеціалізується на шевченкофобії.[2]

Українські оглядачі часто називають газету українофобською[1][3][4] особливо через часті публікації у газеті статей авторства найбільш одіозних сучасних українофобів України.[5]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Юрій Іллєнко: Власники інформаційного простору – це новітні диктатори - Офіційний сайт ВО Свобода,6 травня 2009
  2. а б "Навіть до Тараса Шевченка у нас ставлення неоднозначне" - Gazeta.ua, 1 березня 2007
  3. а б Мірошниченко назвав Куніс «жидівкою» - Високий замок, 29.11.2012
  4. а б Коментар ГО "Дріжджі" на статтю у газеті "2000" - Facebook, 22 січня 2013
  5. а б П'ята колона не спить - Українська газета плюс, №45(185) від 18-31 грудня 2008
  6. Газета «2000» заявляє про припинення виходу - Телекритика, 11.03.2014
  7. Газета «2000» звинувачує у закритті друкованої версії «Пресу України» — видавництво спростовує - Телекритика, 19 березня 2014
  8. Окаянные дни - фільм на офіційному сайті «2000»][недоступне посилання] (рос.)
  9. Окаянные дни (2007) // Youtube, 18 лютого 2010 (рос.)
  10. Cursed days (2007) // Youtube, 18 лютого 2010 (англ.)
  11. Трейлер "Україна — Польща. Синдром пам'яті " Youtube, 18 серпня 2009
  12. Презентація "Україна — Польща. Синдром пам'яті " - Youtube, 21 серпня 2009 (рос.)
  13. Стратегічна орієнтація України: міфологічний аспект проблеми - Медіакритика, 27-05-2010

Посилання[ред. | ред. код]