6489 Голєвка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
6489 Голєвка
Комп’ютерна модель Голєвки на основі радарних спостережень з Обсерваторії Аресібо
Відкриття
Відкривач Елеонор Гелін
Місце відкриття Паломарська обсерваторія
Дата відкриття 10 травня 1991
Позначення
Названа на честь Голдстоун, Євпаторія і Касіма
Тимчасові позначення 1991 JX
Орбітальні характеристики[1]
Епоха 6 листопада 2001 (JD 2452219.5)
Велика піввісь 2,507238
Перицентр 0,992813
Апоцентр 4,021663
Ексцентриситет 0,604021
Орбітальний період 3,97 р. (1450,1 д.)
Нахил орбіти 2,278065°
Довгота висхідного вузла 211,596909°
Довгота перицентру 65,939347°
Аргумент перицентру 65,939347°
Фізичні характеристики
Середній радіус 0,53 км[1]
Маса 2.10×1011 кг
Середня густина 2.7+0.4
−0.6
 г/см3
Період обертання 6,026 год[1]
Альбедо 0,151 ± 0,023[1]
Спектральний тип Q
Видима зоряна величина 19,2[1]
CMNS: 6489 Голєвка у Вікісховищі

6489 Голєвка — астероїд групи Аполлона, член сім'ї Алінди, відкритий у 1991 році Елеонор Гелін.

Його назва має складне походження. У 1995 році Голєвку одночасно досліджували три радарні обсерваторії по всьому світу: Голдстоун у Каліфорнії, Євпаторійський радіотелескоп РТ-70 в Україні і Касіма в Японії. «Голєвка» походить від кількох перших літер назви кожної обсерваторії; її запропонував першовідкривач за пропозицією Олександра Зайцева. Англійським варіантом назви стало «Golevka», оскільки Євпаторія була транслітерована як «Evpatoria» замість більш традиційного «Yevpatoria».

Голєвка — невеликий об'єкт розміром 0,6 × 1.4 км. Радарні спостереження показали, що він має дуже дивну кутасту форму, яка виглядає по-різному в залежності від напрямку. У 2003 році за допомогою високоточних радіолокаційних спостережень для Голєвки, першої з усіх астероїдів, вдалося виміряти ефект Ярковського — негравітаційний ефект, що полягає у впливі світлового тиску теплового випромінювання з поверхні астероїда[2][2]. Між 1991 і 2003 роками ефект Ярковського спричинив зміщення астероїда на 15 км відносно положення, яке б він займав, рухаючись під дією лише гравітаційних сил. Це допомогло оцінити об'ємну густину астероїда в 2.7 ± 0,5 г/см3, а масу в 2,10 × 10^11 кг.

Голєвка наблизиться до Землі на відстань 0,05 а. о. у 2046 році, на 0,10 а. о. у 2069 році та 0,11 а. о. в 2092 році[3]. З іншого боку, ймовірність зіткнення Голєвки з будь-якою планетою є незначною принаймні протягом наступних дев'яти століть[4]. Її орбіта разюче схожа за ексцентриситетом, великою піввісь та нахилом до орбіти астероїда 4179 Тоутатіс, відомого, зокрема, завдяки його тісному зближенню із Землею в 2004 році.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д JPL Small-Body Database Browser: 6489 Golevka (1991 JX). Jet Propulsion Laboratory. Процитовано 11 квітня 2016.
  2. а б David Morrison (14 січня 2004). Precision NEO Orbits and the Yarkovsky Effect. Asteroid and Comet Impact Hazards (NASA). Архів оригіналу за 8 листопада 2005. Процитовано 15 квітня 2004.
  3. NEODys (6489) Golevka. Department of Mathematics, University of Pisa, ITALY. Процитовано 16 березня 2009.
  4. Hudson, R.; Ostro, S.; Jurgens, R.; Rosema, K.; Giorgini, J.; Winkler, R. та ін. (2000). Radar observations and physical model of asteroid 6489 Golevka. Icarus. 148 (1): 37—51. Bibcode:2000Icar..148...37H. doi:10.1006/icar.2000.6483.

Посилання

[ред. | ред. код]