77-й піхотний полк (Австро-Угорщина)
| 77-й Галицький піхотний полк | |
|---|---|
| На службі | 1860–1918 |
| Країна |
 Австрійська імперія →.svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Вид |
 Сухопутні війська |
| Тип | піхота |
| Штаб-квартира | Самбір |
| Полковий колір | |
| Марш | «Skalitz-Marsch» композитора Карла Фауста |
| Почесні найменування | Галицький |
77-й Галицький піхотний полк Філіппа герцога Вюртенбергського (нім. k.u.k Galizisches Infanterieregiment „Philipp Herzog v. Württemberg“ Nr. 77, IR.77) — піхотний полк Спільної армії Збройних сил Австро-Угорщини.
Історія[ред. | ред. код]
Полк був створений 1 лютого 1860 року в Будапешті. В новосформований полк увійшли 2-й і 3-й батальйони 9-го Галицького піхотного полку і 3-й батальйон 10-го Галицького піхотного полку.
В 1860-х роках полк був розміщений в польському Сяніку.
В 1860–1892 роках мав назву – 77-й Галицький піхотний полк ерцгерцога Карла Сальватора, а з 1892 р. Філіппа герцога Вюртенбергського.
У 1885 р. командування полку дислокувалось у Самборі, тоді як у 1914 р. командування полку та 2-й та 3-й батальйони дислокувались у Перемишлі, 4-й батальйон у Тузлі та 1-й батальйон та резервний батальйон у Самборі.
Штаб–квартири: Градець-Кралове (1876–1879), Перемишль (1903–1914). Округ поповнення: Самбір (№77), на території 10-го армійського корпусу.
Склад[ред. | ред. код]
- 1-й батальйон (1903—1914: Самбір);
- 2-й батальйон (1903—1914: Перемишль);
- 3-й батальйон (1903—1914: Перемишль);
- 4-й батальйон (1903—1909: Перемишль; 1910—1914: Тузла).
Національний склад (1914):
- 69 % — українці;
- 31 % — інші національності.[1]
Почесні шефи[ред. | ред. код]
- 1860—1892: фельдмаршал–лейтенант Карл Сальватор;
- 1892: герцог Філіп Олександр Марія Ернст фон Вюртемберг.
Другими почесними шефами були:
- 1860—1869: фельдцейхмейстер Еміль Кусевич фон Шамобор.[2]
Командування[ред. | ред. код]
Командири полку:
- 1860—1867: полковник Карл фон Ганус;
- 1876: полковник Віктор Мацак фон Оттенбург;
- 1879: полковник Йозеф Отт фон Оттенкампф;
- 1903—1906: полковник Франц Різи;
- 1907—1909: полковник Франц Хоппнер;[1]
- 1910—1914: полковник Марцелі Лавровський;
- 1914: полковник Еміль Майзель;
- полковник Карл Кребс.
Офіцери та унтер-офіцери:
- підполковник Едвард Рейман (1870 р.н.);
- майор Олександр Пашкевич (1866–1915);
- майор Густав Зигадлович;
- капітан Роман Альбіновський (1853–1922);
- поручний Кароль Патер (1881–1941);
- підпоручник резерву Богуслав Кешковський (1855–1912);
- підпоручник резерву Фелікс Блашкевич (1893–1920);
- підпоручник резерву Каєтан Чилінський (1849–?);
- підпоручник резерву Францішек Пененжкевич;
- Леон Кахане (~1840–1864);
- Еміль Шванда (1864–1946);
- Філіп Мюллер (1867–1951);
- Тадеуш Боровичка (1876–1934);
- Євгеніуш Стеч (1868–1940)
Підпорядкування[ред. | ред. код]
Полк входив в склад 48-ї стрілецької бригади 24-ї стрілецької дивізії.
Однострій та символіка[ред. | ред. код]
-
Парадний мундир єфрейтора 77-го піхотного полку. -
Оберлейтенант 77-го піхотного полку в парадній формі одягу. -
Печатка 77-го піхотного полку.
_in_Parade.png)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б k.u.k. Infanterieregimenter. web.archive.org. 15 березня 2018. Процитовано 31 березня 2024.
- ↑ Militärschematismus des österreichischen Kaiserthumes für 1861-1862 (Wien, 1862) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Процитовано 1 квітня 2024.
| ||||||||||||||||||
