Мазюкевич Володимир Петрович
| Володимир Петрович Мазюкевич | |
|---|---|
| Народження | 2 (14) березня 1876 |
| Смерть | невідомо |
| Країна | .svg){kind=small} УНР |
| Приналежність |  Армія УНР |
| Освіта | Третя київська гімназія і Чугуївське військове училище |
| Звання |  Підполковник Полковник |
| Командування | начальник штабу 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-радянська війна |
| Нагороди |  |
Володимир Петрович Мазюкевич (2 березня 1876 — † ?) — полковник Армії УНР.
Біографія
Походив з дворян Києва. Закінчив 3-тю Київську гімназію.
На службі РІА
Закінчив Чугуївське піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом (1899), вийшов підпрапорщиком до 132-го піхотного Бендерського полку (Київ), у складі якого у 1905—1909 рр. перебував у відрядженні на Кавказі для придушення революційних виступів.
У 1914 р. старший ад'ютант штабу 33-ї піхотної дивізії. Під час Першої світової війни був поранений. Нагороджений усіма орденами до Святого Володимира IV ступеня. З березня 1917 р. обіймав посади старшого ад'ютанта та в. о. начальника штабу 42-ї піхотної дивізії. Останнє звання у російській армії — підполковник.
На службі УНР
З 03.01.1918 р. — помічник начальника штабу військових формувань Центральної Ради, очолюваних Ю. Капканом, і помічник начальника штабу Особливого коменданта Києва. З 8 березня 1918 р. — начальник господарчого відділу Головної шкільної управи Військового міністерства УНР, згодом — Української Держави.
З 26 грудня 1918 р. до 9 квітня 1919 р. — вартовий отаман Південно-Західного (він же — Холмсько-Галицький) фронту Дієвої армії УНР. У червні 1919 р. потрапив у польський полон.
З 18 травня 1920 р. — начальник штабу 7-ї запасної бригади, а з 12 липня 1920 р. — начальник 7-ї запасної бригади Армії УНР. З 17 серпня 1920 р. — начальник штабу командувача запасних військ Армії УНР. З 12 вересня 1920 р. — начальник штабу 1-ї Кулеметної дивізії Армії УНР. З 9 серпня 1921 р. — начальник штабу 1-ї Запорізької дивізії Армії УНР.
У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі. Подальша доля невідома.
Джерела
- ЦДАВОУ. — Ф. 1075. — Оп. 1. — Спр. 112. — С. 31; Оп. 2. — Спр. 653. — С. 30
- Євтимович В. Початки українського військового шкільництва в 1917—1918 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1937. — Ч. 12. — С. 7—10
- Монкевич Б. З останніх днів боротьби//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1932. — Ч. 6. — С. 4-7* Пузицький А. Ще в справі 10 і 11 листопада 1920 р.//Літопис Червоної Калини. — Львів. — 1933. — Ч. 4. — С. 8-9.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923