Manis culionensis
| Manis culionensis | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Manis culionensis de Elera, 1915 | ||||||||||||||||||||||
 Мапа поширення виду | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Manis culionensis (панґолін філіппінський[1]) — вид панголінів, ендемік Філіппін.
Раніше часто вважався підвидом Manis javanica. Самостійність виду була підтримана Файлером (Feiler A., 1998), а згодом підкріплена вивченням дискретних морфологічних ознак (Gaubert, P. and Antunes, A. 2005)[2]. Відрізняється меншою лускою, більшою відносною довжиною хвоста й деякими ознаками кісток черепу[2].
Живе на острові Палаван і кількох сусідніх островах. Трапляється в низинних первинних і вторинних лісах, мозаїках луків і вторинної деревної рослинності, мозаїці із земель сільськогосподарського призначення і чагарникових районів поруч із вторинними лісами. Як і інші панґоліни, харчується термітами і мурахами[3].
Загрози та охорона
Вид перебуває під загрозою вимирання: його чисельність зменшується через полювання та вирубку лісів. Знищують панголінів заради м'яса, а також з метою отримання шкіри і луски, які використовуються для лікування астми. Вид описується місцевими жителями як досить поширений, але такий, що знаходиться під помірним тиском полювання. У провінції Палаван знаходиться під повним захистом.[3]
Виноски
- ↑ Станіславівський Натураліст
- ↑ а б Gaubert, P. and Antunes, A. (2005). Assessing the taxonomic status of the Palawan pangolin Manis culionensis (Pholidota) using discrete morphological characters. Journal of Mammalogy. 86 (6): 1068—1074. doi:10.1644/1545-1542(2005)86[1068:ATTSOT]2.0.CO;2.
- ↑ а б Manis culionensis: інформація на сайті МСОП (англ.) 28.07.2017
|
Це незавершена стаття з теріології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |