Шиманська Марина Мечиславівна

Марина Шиманська
рос. Марина Мечиславовна Шиманская
Ім'я при народженні	рос. Марина Шиманская
Народилася	27 жовтня 1955(1955-10-27) (69 років) Саратов
Національність	полька
Громадянство	СРСР →  Іспанія
Діяльність	акторка
Alma mater	Російський університет театрального мистецтва
Вчителі	Олег Павлович Табаков, Georgy Bannikovd і Rimma Belyakovad
Роки діяльності	1976 — тепер. час
Чоловік	Альгіс Арлаускас
Діти	Olga Arlauskasd і Alejandro Arlauskasd
Провідні ролі	«Бережіть жінок» (Люба)
IMDb	ID 0793598
Нагороди та премії
Ercilla Awardsd (2010)
Марина Шиманська у Вікісховищі

Марина Мечиславівна Шиманська (рос. Марина Мечиславовна Шиманская; народилася 27 жовтня 1955, Саратов) — російська радянська акторка, іспанський театральний режисер польсько-російського походження.

Біографія

Онука польських аристократів, що мали родовий маєток біля Житомира, розстріляних більшовиками. Їхній син Мечислав, незважаючи на те, що воював у Червоній армії в Радянсько-Фінській війні і мав поранення, був репресований і провів сім років у сталінських таборах. Там у госпіталі познайомився із санітаркою — простою сільською дівчиною. Від цього шлюбу народилася Марина, яка в графі національність сама вказала — полька.

У дитинстві займалась живописом і легкою атлетикою, але після школи поступила в Саратовське театральне училище, потім в Щукінське училище в Москві, згодом перевелась до ГІТІСа на курс до свого земляка Олега Табакова, який закінчила у 1980.

У 1984—1991 роках — акторка Московського театру «Ермітаж».

У 1991 — 1992 роках — акторка Театру-студії під керівництвом О. Табакова.

Дебютувала у кіно в 1977 році, в ролі Лідії Миколаївни у фільмі «Коли я стану велетнем».

У 1991 році переїхала до Іспанії разом з чоловіком, актором Альгісом Арлаускасом (у Більбао мають власну акторську школу). Вивчила іспанську мову, викладає акторську майстерність, ставить студентські вистави.

Фільмографія

• 2009 — «Переможець» (Росія, Україна):: Світлана, троюрідна сестра Ігоря
• 2004 — «Hombre sin hombre» (Іспанія)
• 1994 — «Справжній художник, справжній артист, справжній вбивця» (фільм-спектакль)
• 1986 — «Поруч з вами»:: Саша
• 1984 — «Чужа дружина і чоловік під ліжком»:: Глафіра Петрівна
• 1984 — «Щаслива, Женька!» :: Епізод
• 1984 — «Межа можливого»:: Ася
• 1984 — «Парад планет»:: подруга Афоніна
• 1983 — «Цей негідник Сидоров»
• 1983 — «Тягар»:: Світлана
• 1983 — «Комічний коханець, або Любовні витівки сера Джона Фальстафа»:: Віконтеса місіс Пей
• 1982 — Батьків не вибирають: Маша
• 1982 — Культпохід у театр:: Аня
• 1981 — Ранок вечора мудріший:: Сусанна
• 1981 — «Бережіть жінок»:: Люба
• 1981 — 34-й швидкий:: Рая, наречена
• 1980 — «Ескадрон гусар летючих»:: Катрін
• 1979 — «Дефіцит на Мазаєва» (фільм-спектакль)
• 1978 — «Коли я стану велетнем»:: Лідія Миколаївна, викладачка літератури

Джерела

• Кино-Театр. Ру (рос.)
• Марина Шиманская: «Олег Табаков для меня больше не существует». Журнал «Караван историй», № 09. 7Дней.ру. 2014-09. Процитовано 16 червня 2016. (рос.)