Погост (Росія)

Пазрецький погост, де жили саами, Кольський півострів, фото 1911 року

Пого́ст — адміністративно-територіальна одиниця в Великому Московському князівстві, Московському царстві та Російській імперії у XIV—XVIII століттях.

Ймовірно поняття погосту успадковано Московією від Київської Русі.

У Московській державі назва «погост» набула особливого поширення у XV—XVII століттях, зокрема під ним розумілось невелике селище з церквою і цвинтарем (так це слово вживається і у фольклорі та літературі), тобто погостами іменувалися новозасновувані поселення росіян в процесі експансії на північ і північний схід. У таких поселеннях поруч з росіянами жили і інородці — представники підкорених народів, відповідно назвиваючись погостовими, наприклад «погостові зиряни» (сучасні комі) або «погостові лопарі» (сучасні саами).

На північно-західних землях Російської імперії (територія Архангельської губернії, затвердженої 1708 року) поділ на погости зберігався аж до 1775 року, а у назвах і сприйнятті місцевим населенням до початку ХХ століття.

Також в Росії називають цим словом сільське кладовище.

Як складова топонімів

• Дмитровський Погост — село в Шатурському районі Московської області
• Ільїнський Погост — село в Орєхово-Зуєвському районі Московської області
• Ільїнський Погост — село в Тосненському районі Ленінградської області

Література і посилання

• Радянська енциклопедія історії України, К., 1971, стор. 398
• Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях.-Луцьк: Вежа, 2000.
• Довідник з історії України. За ред. І.Підкови та Р.Шуста.- К.: Генеза, 1993.