Мартин Агрікола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 08:34, 21 травня 2020, створена Halyna13 (обговорення | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Агрікола.
Мартин Агрікола
Основна інформація
Дата народження1486[1]
Місце народженняСвебодзін, Ґміна Свебодзін, Свебодзінський повіт, Любуське воєводство, Республіка Польща
Дата смерті10 червня 1556[2][3]
Місце смертіМагдебург, Священна Римська імперія[2]
ГромадянствоСвященна Римська імперія
Професіїкомпозитор, музикознавець, теоретик музики
Відомі учніJacob Praetorius the Elderd
CMNS: Файли у Вікісховищі

Мартин Агрікола (нім. Martin Agricola; *6 січня 1486, Свебодзін — †10 червня 1556, Магдебург) — німецький композитор, педагог та теоретик музики. Справжнє ім'я Sohr чи Sore.

Біографія

[ред. | ред. код]

З 1510 року був учителем музики в Магдебурзі, у 1526 році отримав там місце кантора і керівника міської музики («муздиректора»).

В магдебурзьких церквах Агрікола ввів німецький хорал і був серед перших музикантів, які замінили в Німеччині табулатуру партитурою. Автор шести музично-теоретичних трактатів і однієї компіляції, які (у зв'язку з його протестантськими переконаннями) прагнув писати по-німецьки (втім, з великою кількістю «латинізмів»). Особливо значущим є його віршований підручник «Інструментальна музика, по-німецьки» (1528) з численними зображеннями актуальних для того часу музичних інструментів.

Для своїх трактатів написав понад 200 прикладів чотириголосної музики. Збірка з 54 канонів на cantus firmus, складених Агріколою бл. 1545 року[4] в дидактичних цілях (як навчальний посібник для німецьких музичних шкіл), — цінний пам'ятник німецької інструментальної музики XVI століття.

Твори

[ред. | ред. код]
  • Короткий виклад теорії музики по-німецьки («Eine kurze deutsche Musica», Віттенберг, 1528; третє видання під назвою «Хорова музика по-німецьки» — «Musica choralis deutsch», 1532).[5]
  • Інструментальна музика по-німецьки («Musica instrumentalis deutsch», Віттенберг, 1529); друга редакція — там же, 1545).
  • Багатоголоса музика по-німецьки («Musica figuralis deutsch» (Віттенберг, 1532)[6]; з додатком «Про числові відношення» (De proportionibus).
  • Схолії до праці про плавну музику[7] Венцеслава Філомата («Scholia in musicam planam Venceslai Philomatis»; s.l., 1538).
  • Основи музики («Rudimenta musices», Віттенберг, 1539).
  • Публічні питання про музику («Quaestiones vulgatiores in musicam», Магдебург, 1543).[8]
  • Музичні витяги з попередніх праць про музику («Musicae ex prioribus editis musicis excerpta», Магдебург, 1547).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Grove Music Online — OUP.
  2. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119209314 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Канони видані посмертно у Віттенберзі в 1561 р. у складі книги «Дві книги музики» (лат. «Duo libri musices»). Нині відомі під назвою «Інструментальні пісні» (нім. «Instrumentische Gesänge»).
  5. ↑ «Хорову музику» Агрікола описує як моноритмічне четирьохголосся, в якому всі тривалості однакової величини.
  6. ↑ Див. cantus figuratus.
  7. ↑ Тобто про григоріанську монодію.
  8. ↑ Дидактичний матеріал для публічних диспутів про музику (музичний етос, антична музична культура і т. д.).


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мартин_Агрікола&oldid=28206604