Гаспаро Діціані

Гаспаро Діціані
Gaspare Diziani
При народженні	Gaspare Diziani
Народження	1689(1689) Беллуно
Смерть	17 серпня 1767(1767-08-17)
	Венеція
Національність	італієць
Країна	Італія
Навчання	у Антоніо та Грегоріо Лаццаріні, у Себастьяно Річчі
Діяльність	художник
Напрямок	бароко, рококо
Роки творчості	1725–1766
Покровитель	кардинал П'єтро Оттобоні
Вплив	Джованні Баттіста Тьєполо
Твори	вівтарні образа, плафони, картини алегорії
Діти	Antonio Dizianid
Роботи в колекції	Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Музей мистецтва Метрополітен, Музей Ізраїлю, Рейксмузей, Державний музей мистецтв, Музей мистецтв округу Лос-Анжелес, Ермітаж, Баварські державні колекції картин, Державні художні зібрання Дрездена, Музей образотворчих мистецтв, Національний музей мистецтва, архітектури і дизайну, Рінглінг музей, Музей Ґренобляd, Національний музей у Варшаві, Ка' Реццоніко, Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Національний музей у Кракові, Музей образотворчих мистецтв (Бордо), Musée d'art et d'archéologie du Périgordd, Національна галерея, Музей Боуз, Музей Ґетті і Реннський музей образотворчого мистецтва
Гаспаро Діціані у Вікісховищі

Гаспаро Діціані або Гаспаре Діціані (італ. Gaspare Diziani; 1689, Беллуно — 17 серпня 1767, Венеція) — італійський художник епохи пізнього бароко, представник венеціанської школи.

Життєпис

Народився в провінційному місті Беллуно. Художню освіту отримав у провінційного другорядного майстра Антоніо Лаццаріні в рідному місті, а потім продовжив навчання у його брата Грегоріо Лаццаріні. Удосконалював майстерність у Себастьяно Річчі.

Як і більшість венеціанських художників 18 століття, мав захоплення музикою, театром. Був помічником театрального художника Алессандро Мауро, разом з яким відбув у столицю Саксонії — місто Дрезден, де працював в театрі володаря — курфюрста. Після трьох років праці в німецьких князівствах (1717–1720) — повернувся у Венецію. Про майстра дізнались у папському Римі. Деякий час був на службі у кардинала П'єтро Оттобоні.

Останні десятиліття життя провів у Венеції. Гаспаро Діціані — один з засновників Академії мистецтв в столиці Венеціанської республіки. Два роки (1760—1762) був її президентом. Як і Якопо Гварано, багато працював по замовам імператорського двору Російської імперії. В Росії й досі зберігають найбільші за масштабом декоративні твори художника в стилістиці пізнього італійського бароко (плафон (живопис) " Боги на Олімпі ", 18,9 на 8,91 метрів). По замові Катерини ІІ Гаспаро Діціані виконав шість плафонів в стилі, наближеному до рококо для її заміської резиденції (Китайський палац в Оранієнбаумі).

Був одружений. В родині було два сини, Антоніо та Джузеппе, що були помічниками батька в створені релігійних картин та фресок.

Художня манера

Худ. Франческо Тіроні. Венеція, Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Ктїв.

Гаспаро Діциані — майстер досить широкого діапазону. Працював театральним художником над створенням декорації, релігійних картин, фресок для церков. Але в художніх творах перважали декоративні якості, що почали переважати в живопису Венеції 18 століття, якщо майстер не займався топографічно точним відтвореням краєвидів, як Бернардо Белотто чи Франческо Тіроні.

Тяжіння до монументальних творів надало можливість приймати замови на декоративні плафони великого розміру, як то було з замовами для імператорського Зимового палацу Катерини ІІ. Але майстер поступався в обдарованості відомому венеціанському майстру — Джованні Баттіста Тьєполо і навіть Джакомо Гварано, що займав провідні позиції в венеціанському мистецтві після відбуття Тьєполо в Мадрид на працю в Іспанію. Обидва рахувались з віртуозною художньою манерою Тьєполо, але Джакомо Гварано робив це більш старанно, ніж Гаспаро Діциані.

Вибрані твори

Гаспаро Діциані. Плафон (живопис) " Боги на Олімпі ", Зимовий палац, Санкт-Петербург на парадних сходах.

Гаспаро Діциані. Плафон « Алегорія Георгафії», Китайський палац (Оранієнбаум)

• «Марія Магдалина», церква ді Санто Стефано, Беллуно
• «Вхід у Єрусалим», церква Сан-Теодоро, Венеція
• «Поклоніння волхвів», Державний музей (Амстердам)
• «Поклоніння пастухів», приватна збірка
• «Поклоніння волхвів» (варіант), Музей образотворчих мистецтв, Будапешт
• «Моління про чашу» або «Христос у Гетсиманському саду»,
• «Св. Франциск Ассізький», церква Сан-Рокко, Беллуно
• «Селена та Ендиміон», Музей Венеції 18 століття, Венеція
• «Родина царя Персії Дарія перед Олександром Македонським», приватна збірка
• «Діана», Музей Коррер, Венеція
• «Йосип Прекрасний та дружина Пентефрія»
• плафон «Алегорія Георгафії», Китайський палац (Оранієнбаум)
• плафон «Алегорія Філософії» Китайський палац (Оранієнбаум)
• плафон «Боги на Олімпі», Зимовий палац, Санкт-Петербург
• «Товія і Янгол», Ермітаж, Санкт-Петербург
• «Таємна Вечеря», церква Ронкада, Тревізо
• «Дочка фараона знайшла Мойсея»
• «Викрадення Європи»
• «Антіох і Стратоніка», Бовз музей, графство Дарем, Велика Британія
• «Жертвоприношення Ісаака» (1750—1755), Національна галерея мистецтв, Вашингтон .
• «Тріумф Поезії»
• «Венера і Вулкан»
• «Алегорія мистецтв», Історико-художній музей (Серпухов), Московська область

Галерея

• 
  « Поклоніння волхвів », Державний музей (Амстердам)
• 
  « Поклоніння волхвів », варіант, Музей образотворчих мистецтв (Будапешт)
• 
  « Родина царя Персії Дарія перед Олександром Македонським», приватна збірка
• 
  «Мучеництво Св. Фелікса та Фортуната», малюнок Гаспаро Діциані до релігійного образу

Джерела

• Кючарианц Д. А. «Художественные памятники города Ломоносова», Л. Лениздат, 1980

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гаспаро Діціані

• Domenico Sedini, Gaspare Diziani, catalogo online Artgate della Fondazione Cariplo, 2010, CC-BY-SA.

Див. також

• Живопис бароко
• Венеціанська школа
• Джованні Баттіста Тьєполо
• Зимовий палац
• Китайський палац (Оранієнбаум)
• Історико-художній музей (Серпухов)
• Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків
• Палацово-паркові ансамблі передмість Санкт-Петербургу