Музей Коррер
Музей Коррер  | |
|---|---|
| італ. Museo Correr | |
 | |
| 45°26′02″ пн. ш. 12°20′13″ сх. д. / 45.433933000027778348° пн. ш. 12.337128000028° сх. д.Координати: 45°26′02″ пн. ш. 12°20′13″ сх. д. / 45.433933000027778348° пн. ш. 12.337128000028° сх. д. | |
| Тип | художня галерея[1] і історичний[2] |
| Статус спадщини | національна спадщина Італіїd[3] |
| Країна |
 Італія[3] |
| Розташування |
Італія, Венеція, |
| Адреса | 30124[3][1] Piazza San Marco 52, 30124 Venezia[1] |
| Засновник | Teodoro Correrd |
| Засновано | 1836 р. |
| Відкрито | 1830 |
| Оператор | Fondazione Musei Civici di Veneziad |
| Фонд | 1856 документ[4][2] |
| Відвідувачі |
286 454 осіб (2015) 77 009 осіб (2020)[1] 310 458 осіб (2019)[5] 328 205 осіб (2018)[4] |
| Сайт | Офіційний сайт |
  Музей Коррер (Італія) | |
 | |
 Музей Коррер у Вікісховищі | |
Музей Коррер або Міський музей Коррер (італ. Museo Correr) — музейний заклад міста Венеція.
Історія створення[ред. | ред. код]
Патріот Теодоро Коррер[ред. | ред. код]
Він належав до давньої венеційської аристократичної родини, що подарувала Венеції військових генералів, голів магістрату, а католицтву — кардиналів Антонія і Григорія Коррер і папу римського Григорія XII.
Теодоро Коррер (1750–1830) носив ім'я одного з покровителів Венеції і сам став покровителем і рятівником мистецтва Венеції. Коли Венецію захопили війська Наполеона Бонапарта, державний діяч Теодоро Коррер зробив усе можливе, щоб запобігти грабіжницькому вивозу витворів мистецтва з Венеції в Париж. Він брав під свою опіку приватні збірки, скарби венеційських церков і монастирів, купував і обмінював речі задля збереження найбільш коштовного. Не все вдалося, але Венеція завдячує йому багатьма врятованими творами, яких, без рятівних дій Теодоро, лишилося б набагато менше.
Формування колекцій[ред. | ред. код]
Після смерті Теодоро Коррер, його колекцію по заповіту отримав муніципалітет Венеції. Збірку описав Вінченцо Лазарі і склав її перший реєстр. Вже тоді, у 1830 р., вона була колекцією мистцьких скарбів. Вона складалася як з картин, так і предметів декоративно-ужиткового мистецтва, де були моделі кораблів-вітрильників, вироби венеційського скла, скульптура різних майстрів, колекція коштовних східних і європейських тканин, порцеляна, антикварні меблі, бібліотека, манускрипти, гравюра, малюнок венеційських майстрів, і, звичайно ж, живопис.
У 1836 р. венеційський магістрат відкрив музей Коррер. але формування колекцій продовжилось. Його доповнили дарунки і передачі картин і фресок з інших венеційських церков і монастирів, театральні старожитності, меблі, малюнки, зразки стародавньої зброї, монети, медалі і печатки, бібліотека колишнього монастиря оо. театинців.
Джованні Белліні, Мадонна з немовлям, 1470–1475
Вітторе Карпаччо, Дві нудьгуючі венціанки, 1490
Джентілє Белліні, портрет дожа Джованні Моченіго, 1480
Філії музею Коррер[ред. | ред. код]
Вже в XIX столітті музей потребував розширення для своїх різноманітних збірок і виставок. Міська комуна Венеції йшла на зустріч вимогам музею, розуміючи користь місту і музею від туризму. Ще в 19 ст. муніципалітет придбав будівлю Фондако деї Турки на Гранд каналі, яке передав музею у 1880 р.
У 1922 р. місто отримало у власність будівлю Нових прокурацій. Там розмістили живолис, запасники. В палаццо Реццоніко перевели матеріали по XVIII століттю.
З 1953 р. Будинок драматурга Гольдоні перетворили на театральний музей у складі музею Коррер. А на осторові Мурано створили музей скла (Венеція).
До складу музею входить і Музей Рісорджименто — історичні документи Венеції від року зникнення республіки до об'єднання Італії в єдину державу в XIX ст. Все це філії музею Коррер.
Театральна декорація до опери «Лючія де Лямермур»
Композитор Клаудіо Монтеверді
Зала театру Ла Феніче в Венеції, 1837 рік.
Експозиції[ред. | ред. код]
Визначних творів мистецтва не так багато. Частина їх давно покинула межі Венеції. Частина шедеврів передана Галереї художньої Академії, бо вони потрібні для навчального процесу. Тому в музеї Коррер нема, наприклад, картин Джорджоне чи Франческо Гварді. Їх треба дивитись в інших музеях Венеції і світу. В збірці переважають портрети, ведута XVIII століття, релігійні образа.
Але прихильників історії і мистецтва задовольнять багаті колекції театральних старожитностей, декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Свої невеликі перваги має й картинна галерея в палаці Реццоніко чи в Нових прокураціях, де зберігаються картини Антонелло да Мессіна, Козімо Тура, * ,Джованні Белліні, Вітторе Карпаччо, Алессандро Варотарі, Лоренцо Венеціано, Бартоломео Віваріні, Альвізе Віваріні, а також скульптура XIV-XV століть і фрески.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Музей Коррер
- Офіційний сайт музею Коррер [Архівовано 14 вересня 2010 у Wayback Machine.]
Джерела[ред. | ред. код]
- Thorsten Droste: Venedig — DuMont Kunst-Reiseführer; DuMont Buchverlag, Köln 1996, ISBN 3-7701-3582-2, S. 313.
- Touring Club Italiano-La Biblioteca di Repubblica, L'Italia: Venezia, Touring editore, 2004.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
- ↑ а б в г Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ а б ISTAT https://www.istat.it/it/archivio/167566 — 2017.
- ↑ а б в dati.beniculturali.it — 2014.
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2021.