Larinus (підрід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Larinus (підрід)
Довгоносик Larinus onopordi (Fabricius, 1787). Кіпр
Довгоносик Larinus onopordi (Fabricius, 1787). Кіпр
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Довгоносики (Curculionidae)
Підродина: Lixinae
Триба: Lixini
Рід: Larinus
Підрід: Larinus

Dejean,1821

Посилання
Віківиди: Larinus

Larínus — підрід жуків роду Larinus родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд

До цього підроду відносяться жуки, довжина тіла яких становить 6-20 мм. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка біля очей, у основи із пласким сідлоподібним вдавленням, посередині якого є короткий товстий кіль, звичайно — з глибокими поздовжніми вдавленнями по обидва його боки;
  • головотрубка товстіша за передні стегна;
  • надкрила інколи із поздовжніми смугами або вкриті плямами.

Спосіб життя

Типовий для видів роду Larinus. Рослинами-господарями слугують різні види з родини айстрових. Імаго живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і заляльковуються у камері з досить міцними стінками [2] [3].

Географічне поширення

Ареал підроду охоплює весь Південь Палеарктики, тяжіючи до Середземномор'я. У цих широких межах значна частина видів притаманна порівняно невеликим регіонам (див. нижче). Дев'ять видів цього підроду мешкають в Україні[4].

Класифікація

Нижче наведено перелік 33 видів цього підроду, що мешкають у Палеарктиці[5]. Види української фауни позначені кольором :

  • Larinus affinis Fremuth, 1987 — Іран
  • Larinus albolineatus Capiomont, 1874 — Єгипет, Ізраїль
  • Larinus arabicus Capiomont, 1874 — Іран
  • Larinus buccinator (Olivier, 1807) — Південь Європи від Португалії до Балкан; Туреччина, Алжир, Марокко
  • Larinus capsulatus Gültekin, 2008 — Туреччина
  • Larinus cardopatii Lucas, 1847 — Алжир, Марокко
  • Larinus carinirostris Gyllenhal, 1835 — Південь Європи від Італії до Європейської частини Росії; Туреччина
  • Larinus cleoniformis Bedel, 1891 — Алжир, Марокко
  • Larinus cleonoides L.Arnol'di, 1956 — Узбекистан
  • Larinus cuniculus (Olivier, 1807) — Ірак, Саудівська Аравія, Середня Азія
  • Larinus cynarae (Fabricius, 1787) — Південь Європи від Португалії до Європейської частини Росії; Північна Африка, Іран, Ізраїль, Туреччина
  • Larinus elegans Desbrochers des Loges, 1897 — Північна Африка. Саудівська Аравія
  • Larinus fucatus Faust, 1891- Закавказзя, південь Європейської частини Росії, Ірак, Іран, Туреччина
  • Larinus bedenborgi Boheman, 1845 — Греція, Північна Африка, Близький Схід, Туреччина
  • Larinus humeralis Petri, 1907 — Іран
  • Larinus idoneus Gyllenhal, 1835 — Іспанія, Польща, Україна, південь Європейської частини Росії, Західний Сибір, Грузія, Середня Азія
  • Larinus inaequalicollis Capiomont, 1874 Молдова, Закавказзя, південь Європейської частини Росії, Близький Схід, Туреччина, Іран, Казахстан, Середня Азія
  • Larinus jacobsoni Petri, 1907 — Алжир, Марокко
  • Larinus jelmelci Fremuth, 1987 — Іран
  • Larinus latus (Herbst, 1783) — Південь Європи від Франції до Закавказзя; Туреччина, Близький Схід, Іран, Західний та Східний Сибір; інтродукований до Австралії
  • Larinus maurus (Olivier, 1807) Південь Європи від Португалії до Болгарії; Алжир, Марокко
  • Larinus mellificus Jekel, 1859 — Іран
  • Larinus modestus Gyilenhal, 1835 — Іран
  • Larinus nidificans Guibourt, 1858 — Близький Схід, Афганістан, Іран, Туркменістан, Азербайджан
  • Larinus onopordi (Fabricius, 1787) — Південь Європи від Франції до Європейської частини Росії і Закавказзя; Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Саудівська Аравія, Іран, Середня Азія, Казахстан, Західний Сибір; Афротропіка
  • Larinus paradoxus Ter-Minasian & Egorov, 1981 — Казахстан
  • Larinus pollinis Laicharting, 1781) — більша частина Європи: від Португалії і Франції до півдня Європейської Росії, на північ до Нідерландів; Марокко, Туреччина, Іран, Західний та Східний Сибір, Японія, Північна та Південна Корея
  • Larinus rudicollis Petri, 1907 — Румунія, південь Європейської Росії, Західний Сибір, Алжир, Лівія, Близький Схід, Іран, Туреччина
  • Larinus sibiricus Gyllenhal, 1835 — Балкани, Болгарія, Молдова, Україна, Закавказзя, Туреччина, Західний Сибір, Іран, Киргизстан
  • Larinus siculus Boheman, 1843 — Португалія, Іспанія, Італія, Греція, Північна Африка, Афротропіка, Іран, Ізраїль
  • Larinus subverrucosus Petri, 1907 — Марокко, Туніс
  • Larinus ursus (Fabricius, 1792) — Південь Європи від Португалії до півдня Європейської Росії; Північна Африка, Близький Схід, Туреччина, Іран, Західний Сибір
  • Larinus vulpes (Olivier, 1807) — Південь Європи від Португалії до півдня Європейської Росії; Північна Африка, Східний Сибір, Північно-Західний Китай, Сирія, Середня Азія (див. окрему статтю Larinus vulpes)

Примітки

  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 49-50, 60-72
  2. Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). III. Род Larinus Germ. Энтомол. обозр., 1995. — Т. 74. — Вып. 2. — С. 314–322. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volovn62.htm
  3. Skuhrovec, J., Volovnik, S. & Gosik, R. Description of the immature stages of Larinus vulpes (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae) and notes on its biology. Zookeys, 2017, № 679, pp. 107—137
  4. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptеra, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. — С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  5. Gültekin, L.& Fremuth J. : Cleonini, p. 458–460. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden: Brill, 2013. — 700 pp.