Lixini
| Lixini | ||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Lixus pulverulentus (Scopoli, 1763)
| ||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||
Роди
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Дивитись текст | ||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||
|
Lixíni — триба жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
Жуки від дрібних (3.4 мм) до великих (20 мм у довжину) розмірів. Головні ознаки[2].
- вусикові борозенки звичайно не доходять до вершини головотрубки ;
- головотрубка звичайно тонка, не облямована кілями. Якщо ж вона товста, то тіло коротке, широке, овальної форми;
- передньоспинка з однаковими або різними (великими і малими) крапками;
- 2-й членик задніх лапок за довжиною дорівнює 2-му, або коротший від нього.
Форма тіла може бути вузька й довгаста, вузько овальна і широкоовальна. Забарвлення верхньої частини тіла — білих, сірих, червоних, жовтуватих та коричневих тонів, суцільне, часто-густо із смужками; утворене лусочками, волосками і пилковидним наліо[3].
Усі Lixini рослинноїдні. Місця їх мешкання пов’язані з трав’янистими, рідше – дерев’янистими рослинами, листям, стеблами, квітами та незрілими плодами яких вони харчуються. Здебільшого це рослини з родин амарантових (Amaranthaceae), айстрових ( Asteraceae), капустяних (Brassicaceae), селерових (Apiaceae). За харчовою спеціалізацією більшість Lixini є широкими олігофагами. За місцем розвитку преімагінальних стадій (яйце, личинка, лялечка) всі Lixini поділяються на дві групи[4]:
- каулофаги – преімагінальні стадії проходять розвиток в стеблах;
- антофаги – преімагінальні стадії розвиваються у суцвіттях
Самка для відкладання яйця вигризає заглиблення у рослинній поверхні, а відклавши яйце, звичайно замуровує його. Личинки деяких видів, розвиваючись у стеблі, утворюють аномальне розростання рослинних тканин – гал [5]. Усі Lixini української фауни дають одне покоління на рік. Зимують звичайно імаго, причому поза межами кормової рослини – у верхньому шарі ґрунту, підстилці, попід камінням [6]. Основні природні регулятори чисельності Lixini - низка видів паразитичних комах та гриби [7].
Описано понад 750 рецентних видів Lixini. Більша їх частина мешкає у Палеарктиці (~330 видів), помітно менше їх у Афротропіці (~185), Неарктиці (~85), Неотропіці (~90), Індо-Малайській області (~35), Австралійської области (~20) [8]. В Україні мешкає понад 50 видів Lixini, кількість видів в локальних фаунах України, як і в Палеарктиці в цілому, зменшується у напрямку «південь→північ» [9]. На поширення й чисельність Lixini впливає діяльність людини [10]. Через її негативний вплив один вид цієї триби – ліксус катрановий занесений до Червоної книги України [11].
В екосистемах Lixini є суттєвою ланкою кругообігу речовин та енергії, в першу чергу як фітофаги – споживачі рослинної органіки, конкуренти інших рослиноїдних тварин. Вони важливі також як їжа для паразитів. Окремі види цієї триби завдають економічно відчутної шкоди сільському господарству (буряковий довгоносик-стеблоїд) та піскозакріплювальним насадженням [12]. Проте більшість видів у цьому відношенні нейтральні либонь можуть становити хіба що потенційну загрозу для культивованих рослин. Деякі Lixini використовувались або випробовувались як гербіфаги – винищувачі бур’янів.
Триба Lixini включає такі роди [13]
- ↑ http://babel.hathitrust.org/cgi/pt?id=uc1.$c164462;view=1up;seq=588
- ↑ Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 55
- ↑ Фотогалерею Lixini дивись на Ukrainian Biodiversity Information Network — Національній мережі інформації з біорізноманіття: http://ukrbin.com/index.php?id=22645 [Архівовано 25 вересня 2018 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С.В. О связях долгоносиков-ликсин с различными органами растений. (Coleoptera, Curculionidae, Lixinae) // Кавказский энтомол. Бюллетень, т. 4, вып. 1, с. 87-91.http://www.zin.ru/animalia/Coleoptera/pdf/volovnik_lixinae_plant_organs_2008.pdf
- ↑ Воловник С.В. Долгоносики Lixinae (Coleoptera, Curculionidae) как галлообразователи // Зоологический журнал, 2010, том 89, № 7, с. 828–833. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf13.htm.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf18.htm[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Gültekin L. Hibernation places and behavior of some weevil species (Coleoptera: Curculionidae) //Caucasian Entomological Bull., 2008, v. 4, №2, p. 209-213
- ↑ Volovnik S.V. On parasites and predators of Cleoninae weevils (Col. Curculionidae) in Ukrainian steppe // Anz. Schadlingskde., Pflanzenschutz, Umweltschutz, 1994, Bd. 67, H. 4, S. 77-79.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf18.htm
- ↑ |Тер-Минасян М.Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 24
- ↑ Воловник С.В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
- ↑ Воловник С.В. Влияние хозяйственной деятельности на жуков-долгоносиков подсемейства Cleoninae (Coleoptera, Curculionidae) // Вестник зоологии, 1984. № 4, с. 46-49 http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volpdf17.htm [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 14 червня 2015.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Долин В.Г., Стовбчатый В.Н.(ред.) Вредители сельскохозяйственный культур и лесных насаждений. Т. 2. К.: Урожай, 1988, с. 110-111.
- ↑ За Alonso-Zarazaga, M.A. & Lyal, C.H.C. A world catalogue of families and genera of Curculionoidea (Insecta: Coleoptera) (excepting Scolytidae and Platypodidae). Entomopraxis, Barcelona: 1999. - 315 pp.http://www.zin.ru/animalia/coleoptera/pdf/alonso_zarazaga_1999_weevil_catalogue.pdf [Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine.] (зі змінами) та Gültekin L. A remarkable new genus and species of Lixini (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae) from Madagascar. Journal of Insect Biodiversity, 2016. 4(5): 1–10. http://dx.doi.org/10.12976/jib/2016.4.5 - http://www.insectbiodiversity.org [Архівовано 1 березня 2013 у Wayback Machine.]