Кошик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Кошик
Плетіння кошика («кошулі») майстром с. Грабівка Куликівського району Чернігівської області

Ко́шик (від прасл. *košь) — ємність різного вигляду, сплетена з прутів, з стебел, соломи, кори, коріння та інших матеріалів.

Назва[ред.ред. код]

Великі кошики також називають кошами, маленькі кошики з бересту, лика — козубами. Прямокутні коші відомі як короби. У деяких діалектах, зокрема в північній Чернігівщині для кошика з двома ручками вживаються назви кошуля або кашуля[1] (не плутати з сорочкою) і верейка, на Волині — сапотка, на Запоріжчині — сапетка. Інші назви — корзина, плетінка, кошіль, діал. опалка, кобеля, кошівка.

Загальний опис[ред.ред. код]

Суцільні кошики іноді роблять з паперу, тканини тощо, вони відрізняються від коробки верхом, і бувають без кришок або з плоскими кришками, без обичайки. Зазвичай кошик — це народний виріб з бересту або вербової лози, рідше з тонкої дранки. Іноді трапляються металеві кошики.

У сучасному сільському побуті переважно використовують плетені з лози з металевим каркасом, або плетені з алюмінієвого дроту чи капронових ниток з металевим каркасом. Вони надійніші і часто легші за традиційні з лози.

Великі закриті кошики колись широко використовували як вулики для бджіл (вони називалися сапетками).

Галерея[ред.ред. код]

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Чоловіче ім'я Спиридон за походженням пов'язане з грец. σπυρίς (род. відм. σπυρίδος) — «вербовий кошик»[2].
  • У давній Чехії для просіювання руди використовували кошик, сплетений з вербової лози.[3]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Сіверянський літопис, № 5-6. 2012. с. 212. 
  2. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні; Редкол. О. С. Мельничук (головний ред.) та ін. — Т. 5: Р — Т / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
  3. Full text of De Re Metallica

Посилання[ред.ред. код]