Larinus
Larinus | ||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Larinus pollinis Laicharting, 1781. Південна Франція
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Larínus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).
До цього роду відносяться жуки малого, середнього та досить великого розміру, довжина їхнього тіла знаходиться у межах 4-20 мм. Основні ознаки[1]:
- ширина голови трохи більша за її довжину, з не опуклими очима;
- передньоспинка поступово звужується до переду, з «шийкою» біля переднього краю, звичайно густо вкрита тонкими крапками, серед яких розкидані крупні крапки;
- вусикові борозенки не доходять до нижнього краю очей;
- довжина надкрил не більша або ледь більша за свою ширину у плечах, вкриті поздовжніми пласкими крапковими рядами, проміжки між якими вкриті дрібними крапками або зморшками, вершини надкрил закруглені разом і не витягнуті на кінцях;
- зверху тіло вкрите коротенькими сіруватими, сірувато-жовтуватими або білими волосками або волосоподібними розщепленими лусочками, це покриття рівномірне або утворює скупчення-плями.
Зверху й знизу тіло жуків роду Larinus вкрите густими короткими волосками
|
Булава вусиків в усіх ларинусів не різко відокремлена від джгутика вусиків
|
Подивіться збільшений варіант цього фото: передньоспинка жука Larinus turbinatus вкрита дрібними та крупними крапками
|
Добірку фотографій видів цього роду див. на[2].
Життєвий цикл видів роду Larinus тісно пов'язаний із рослинами з родини айстрових[3][4]. Активні імаго з'являються у природі у середині-наприкінці весни. Вони живляться зеленими частинами рослин, яйця відкладаються по одному у суцвіття-кошики. Личинки живляться незрілими сім'янками і оточуючими тканинами і заляльковуються у камері, що має власні стінки. Жуки нового покоління зимують поза кормовими рослинами, під каміннями, у підстилці, верхньому шарі ґрунту[5].
Ареал роду надзвичайно широкий. Види роду Larinus мешкають у Палеарктиці, Індо-Малайській області, Афротропіці (включаючи Мадагаскар), деякі види інтродуковані до Неарктики і Австралійській області[4].
Рід є одним з найбільших в підродині Lixinae. Описано близько 200 видів цього роду [1], з яких приблизно 100 видів є мешканцями Палеарктики[4]. В фауні Україні щонайменше 23 види ларинусів[6], один з яких є, ймовірно, ендеміком України (див. нижче).
Усі відомі види розподілено на п'ять підродів:
Щодо 11 палеарктичних видів Larinus таксономісти утруднюються віднести їх до якогось підроду. Наводимо перелік цих видів:
- Larinus afghanicus Ter-Minasian, 1988 — Афганістан
- Larinus badghysensis Ter-Minasian, 1982 — Туркменістан
- Larinus brevirostris Hochhuth, 1851- Закавказзя, Туреччина
- Larinus capiomonti Faust, 1885 — Казахстан, Середня Азія
- Larinus exclusus Faust, 1891 — Середня Азія
- Larinus liliputanus Faust, 1890 — Іран, середня Азія, Китай
- Larinus marginicollis Gistel, 1857 — Україна
- Larinus ochroleucus Capiomont, 1874 — Закавказзя, Туреччина, Іран, Середня Азія, Китай
- Larinus pachyrrhinus Petri, 1907 — Туркменістан
- Larinus reitteri Faust, 1889 — Вірменія
- Larinus turcmenus Iablokoff-Khnzorian, 1990 — Туркменістан
Серед цього роду є види, які при масовому розмноженні можуть завдавати шкоди культивованим айстровим (сафлору та ін.), рідкісним видам флори, що зникають. Декілька видів акліматизовані за межами свого природного ареалу для пригнічення популяцій інтродукованих бур'янів.
- ↑ а б Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 60-92
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 червня 2015. Процитовано 30 серпня 2015.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Воловник С. В. О связях долгоносиков-ликсин с различными органами растений (Coleoptera: Curculionidae, Lixinae) // Кавказский энтомол. бюлл., 2008. — Т. 4. — Вып. 1. — С. 87-91. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf26.htm
- ↑ а б в Gültekin L.A new weevil genus Nefis gen. nov. (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae): systematics and taxonomic revision // Journal of Insect Biodiversity, 2013. — 1(3)/ — P.1-51. http://www.insectbiodiversity.org [Архівовано 1 березня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. О распространении и экологии некоторых видов долгоносиков-клеонин (Coleoptera, Curculionidae). III. Род Larinus Germ. Энтомол. обозр., 1995. — Т. 74. — Вып. 2. — С. 314–322. http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/volovn62.htm [Архівовано 4 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm