Йоганнес Вісліценус

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Чоловік= |Дужина=

Йоханнес Адольф Вісліценус
Johannes Wislicenus
Народився	24 червня 1835(1835-06-24) Кляйнайхштедт, Галле
Помер	5 грудня 1902(1902-12-05) (67 років) Лейпциг
Країна	Німецька імперія
Діяльність	хімік, викладач університету
Alma mater	університет Галле
Галузь	хімія
Заклад	JMU Гарвардський університет Цюрихський університет Лейпцизький університет Федеральна вища технічна школа Цюриха
Науковий керівник	Wilhelm Heinrich Heintzd, Georg Städelerd, J. Norman Collied, Wilhelm Heinrich Heintzd і Georg Städelerd
Відомі учні	Max Hofmeierd
Аспіранти, докторанти	Вільям Генрі Перкін Arthur Amos Noyesd Haruthiun Abeljanzd Arthur Amos Noyesd Otto Pufahld
Членство	Лондонське королівське товариство Саксонська академія наук Леопольдина Баварська академія наук Геттінгенська академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лундіd Прусська академія наук Туринська академія наук Q1500369?
Відомий завдяки:	Стереохімія
Батько	Gustav Adolf Wislicenusd
У шлюбі з	Q118351462?
Діти	Wilhelm Wislicenusd Hans Adolf Wislicenusd
Нагороди	Медаль Деві 1898
Йоганнес Вісліценус у Вікісховищі

Йоханнес (Йоганн) Адольф Вісліценус (нім. Johannes Wislicenus; *24 червня 1835, Кляйнайхштедт, поблизу Галле — †5 грудня 1902, Лейпциг — німецький хімік-органік, працював переважно в області теорії хімічної будови і стереохімії.

Біографія

Народився в родині відомого протестантського пастора і богослова Густава-Адольфа Вісліценуса. Після закінчення університетської освіти в Галле (1859) призначений асистентом при хімічній лабораторії. Вісліценус викладав хімію в Цюріху в університеті і політехнікумі, 1864 року став професором Цюріхського університету, 1870 року — політехнікуму; 1871 року призначений директором політехнікуму; 1872 року перейшов в Вюрцбурзький університет, а 1885 року — у Лейпцизький.

Став членом Геттінгенської академії наук.

Син Вісліценуса — Вільгельм Вісліценус (1861—1922) також працював в галузі органічної хімії; професор в Тюбінгенському університеті.

Наукова діяльність

Основні роботи Вісліценуса відносяться до органічної хімії; Вісліценус займав чільне місце серед німецьких хіміків-теоретиків. У докторській дисертації, яку захистив Вісліценус 1859 року, він розвивав теорію змішаних типів.

У 1863-1875 роках Вісліценус досліджував молочні кислоти, синтезував звичайну молочну кислоту з пропіонової і довів її будову. 1869 року він встановив ідентичність звичайної молочної та м'ясо-молочної кислот (виділених відповідно з молока і м'язової тканини), а 1873 року висловив припущення, що їх молекули є просторовими ізомерами: «Різниця оптичних ізомерів можна пояснити різним розташуванням їх атомів в просторі, і належить шукати певних уявлень про це розташування».

Ці погляди Вісліценуса послужили безпосереднім поштовхом до висунення Я.Г. Вант-Гоффом 1874 року стереохімічної теорії асиметричного вуглецевого атому, яку Вісліценус активно підтримав і розвинув далі. Вісліценус описав випадки геометричної ізомерії на прикладах малеїнової і фумарової, кротонової і ізокротонової, мезаконової і цітраконової кислот. 1887 року довів, що за допомогою теорії Вант-Гоффа можуть бути встановлені всілякі конфігурації окремих геометричних ізомерів (стереоізомерів) ненасичених вуглеводнів. Того ж року висунув припущення про ускладнення обертання навколо простих зв'язків заміщених похідних етану в результаті дії сил тяжіння між атомами або групами атомів.

Дослідження Вісліценуса сприяли міцному утвердженню в науці стереохімічних уявлень. Їм були синтезовані глутарова кислота (1878), метил-β-бутилкетон (1883) та інші. Вісліценус відкрив вініловий ефір (1878) і вінілоцтову кислоту (1899), запропонував спосіб синтезу аліциклічних сполук перегонкою кальцієвих солей дикарбонових кислот (1899).

Див. також

• 4588 Вісліценус - астероїд, названий на честь вченого.

Джерела

• Волков В.А., Вонский Е.В., Кузнецова Г.И. Выдающиеся химики мира. – М.: ВШ, 1991. 656 с.
• Большая советская энциклопедия. В 30 тт.