Якоб Гендрік Вант-Гофф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якоб Гендрік Вант-Гофф
нід. Jacobus Henricus (Henry) van 't Hoff
Vant Hoff.jpg
Народився 30 серпня 1852(1852-08-30)
Роттердам, Нідерланди
Помер 1 березня 1912(1912-03-01) (59 років)
Берлін, Німеччина
·туберкульоз
Поховання Далемський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Netherlands.svg Нідерланди
Національність голандець
Діяльність хімік, професор, фізик
Сфера роботи Фізична хімія
Хімічна кінетика
Alma mater Делфтський технологічний університет
Лейденський університет
Боннський університет
Паризький університет
Утрехтський університет
Науковий керівник Шарль Адольф Вюрц
Фрідріх Кекуле
Відомі учні Ернст Коген[d]
Мова творів французька[1], німецька[1], нідерландська[1]
Заклад Утрехтський ветеринарних коледж
Амстердамський університет
Берлінський університет
Членство Лондонське королівське товариство
Геттінгенська академія наук
Петербурзька академія наук
Французька академія наук
Шведська королівська академія наук
Угорська академія наук
Нідерландська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Королівське фізіографічне товариство у Лунді[d]
Російська академія наук
Прусська академія наук
Academy of Sciences of Turin[d]
Відомий завдяки: Хімічна кінетика, Стереохімія
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з хімії (1901)

Якоб Гендрік Вант-Гофф (нід. Jacobus Henricus (Henry) van 't Hoff; 30 серпня 1852 року, Роттердам, Нідерланди — 1 березня 1911 року, Берлін) — голландський фізик і хімік, лауреат Нобелівської премії з хімії 1901 року «на знак визнання величезної важливості відкриття законів хімічної динаміки і осмотичного тиску в розчинах»[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 30 серпня в Роттердамі, в сім'ї лікаря, третім з семи дітей. Вже в початковій школі вчителі помітили в ньому любов до музики й поезії. У подальшому він проявив чудові здібності до точних природничих наук. Після закінчення в 1869 році міської середньої школи він вступив до Політехнічної школи в Делфті.

1871 року закінчив Політехнічну школу в Делфті і без вступних екзаменів був прийнятий до Лейденського університету. Пізніше в цьому університеті він витримав кандидатський екзамен. Проте в Лейдені йому не сподобалося і він поїхав в Бонн до знаменитого хіміка Кекуле. Після відкриття молодим вченим пропіонової кислоти Кекуле порадив своєму учню поїхати в Париж до професора Вюрца, спеціаліста з органічного синтезу.

У грудні 1874 року Вант-Гофф захистив докторську дисертацію в університеті Утрехті, а в 1876 році почав викладацьку діяльність в місцевій ветеринарній школі.

Став членом Геттінгенської академії наук.

Восени 1874 року опублікував в Утрехті невелику роботу з назвою: «Пропозиція застосовувати в просторі сучасні структурні хімічні формули разом з примітками про відношенні між оптичною обертальною здатністю і хімічною конституцією органічних сполук». В 1875 році видана нова стаття Вант-Гоффа «Хімія в просторі», в якій він висловив теорію тетраедричного атома Карбону.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Вант-Гофф є одним з засновників стереохімії. У 1874 році він сформулював її основні положення одночасно з Жозефом Ле Белем і незалежно від нього. Створив модель тетраедричного атома Карбону, пояснив геометричну цис-транс-ізомерію олефінових сполук. Передбачив ізомерію алленів. вивів одне з основних рівнянь термодинаміки (Рівняння Вант-Гоффа), а також рівняння ізотерми. Сформулював основні постулати хімічної кінетики. Заклав основи класичної теорії розчинів і твердих розчинів. Вивів закон осмотичного тиску.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. The Nobel Prize in Chemistry 1901. Нобелівський комітет. Архів оригіналу за 2013-06-27. Процитовано 2012-05-05. (англ.)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Лауреаты Нобелевской премии: Энциклопедия. Пер. с англ.- М.: Прогресс, 1992.(рос.)

Посилання[ред. | ред. код]