Григорій Хамчук
| Слуга Божий о. Григорій Хамчук | |
|---|---|
| Хамчук Григорій Іванович | |
 | |
| Народився | 12 жовтня 1885 Малі Чорнокінці, Чортківський район, Україна |
| Помер | 19 травня 1946 (60 років) Херсон, Українська РСР, СРСР |
| Країна |  Австро-Угорщина.svg){kind=small} Польська Республіка.svg){kind=small} Українська РСР |
| Національність | українець |
| Діяльність | священник |
| Alma mater | Станіславська духовна семінарія, Львівська духовна семінарія |
| Посада | парох с. Киданці |
| Термін | 1921 —1945 |
| Попередник | о. Петро Кішик |
| Наступник | о. Богдан Цурковський |
| Конфесія | Українська греко-католицька церква |
| Рід | Хамчуки |
| Батько | Іван |
| Мати | Текля |
| У шлюбі з | Стефанія Чехович |
| Діти | Богдан, Ліда |
Григорій Хамчук (12 жовтня 1885, Малі Чорнокінці — 19 травня 1946, Херсон) — український греко-католицький священник, жертва радянських репресій. Слуга Божий.
Життєпис
Григорій Хамчук народився 12 жовтня 1885 року в селі Малі Чорнокінці Гусятинського повіту (нині Чортківський район Тернопільської області) в сім'ї Івана Хамчука і його дружини Теклі з дому Довгань. Навчався в Тернопільській українській гімназії[1] (іспит зрілості склав у лютому 1908[2]). Восени 1908 року вступив до Станіславської духовної семінарії, де провчився два роки і в 1910 році перевівся до Львівської духовної семінарії, яку закінчив у 1912 році[2].
21 липня 1912 року в с. Романівка повінчався з Стефанією Чехович і 9 жовтня цього ж року був висвячений у священичий сан[2]. Після свячень отримав призначення на сотрудника парафії в Зборові. На початку Першої світової війни під в часі наступу російських військ в Галичині був вивезений до Києва[3], де пробув до 1917 року[4]. Через рік став адміністратором парафії в с. Киданці, а в 1921 році — парохом. До парафії Киданців належала також філіальна церква в с. Романове Село. В цих двох селах душпастирював о. Григорій Хамчук аж до свого арешту в 1945 році. При церквах, які він обслуговував, заснував братства Найсвятішийх Тайн, товариства тверезости, церковні хори, активізував «Просвіту», кооператив[4].
12 квітня 1945 року о. Григорій Хамчук був заарештований НКВС і ув'язнений у Чортківській тюрмі НКВС № 2. 12 червня 1945 року Військовим Трибуналм Військ НКВС Тернопільської області на основі статті 54-1 «а» (зрада батьківщині) Кримінального Кодексу УРСР засуджений до відбуття покарання у виправно-трудових таборах строком на 10 років, обмеженням в політичних правах на 5 років та повною конфіскацією майна.
Помер у Херсонській обласній лікарні 19 травня 1946 року. Місце поховання невідоме. Реабілітований 3 червня 1993 року[5].
Беатифікаційний процес
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Григорія Хамчука до лику блаженних[6].
Примітки
- ↑ У 1906/1907 навчальному році навчався у VІІІ класі української гімназії в Тернополі: IV Звіт дирекциї Ц. К. ґімназиї Франц-Йосифа І в Тернополи за шкільний рік 1906/07. — Тернопіль 1907. — С. 37.
- ↑ а б в ЦДІАУЛ, ф. 201, оп. 1в, спр. 968: Анкети священиків з прізвищами на букву «Х», арк. 11 — Хамчук Григорій, священик.
- ↑ Лужницький Г. Українська Церква між Сходом і Заходом: Нарис історії Української Церкви. — Львів: «Свічадо», 2008. — С. 604. ISBN 978-966-395-159-1
- ↑ а б Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри… — С. 53.
- ↑ Хамчук Григорій Іванович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята… — С. 404.
- ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 23 квітня 2020.
Джерела
- Хамчук Григорій Іванович // Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга п'ята / упор. О. Г. Бажан, Є. О. Гасай, П. З. Гуцал. — Тернопіль: ТзОВ «Тернограф», 2018. — С. 404.
- Лабінська-Снігур К. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
- Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944) : у 2 т. / Дмитро Блажейовський. — Київ : КМ Академія, 2004. — ISBN 966-518-225-0. (англ.)
