Меншиков Олег Євгенович

Меншиков Олег Євгенович
рос. Олег Евгеньевич Меньшиков
Ім'я при народженні	Олег Євгенович Меншиков
Народився	8 листопада 1960(1960-11-08) (63 роки) Серпухов Московська область, РРФСР
Національність	росіянин
Громадянство	СРСР→ Росія
Діяльність	актор театру, кіноактор, театральний режисер, актор, ведучий, телеактор
Alma mater	Вище театральне училище імені М. С. Щепкіна (1981)
Заклад	Державний академічний Малий театр Росії, Центральний академічний театр Російської арміїd і Московський драматичний театр імені М. М. Єрмоловоїd
Роки діяльності	1980 — тепер. час
Провідні ролі	Юнкер Толстой («Сибірський цирюльник») Ераст Фандорін («Статський радник»)
IMDb	nm0579823
Нагороди та премії
Кавалер ордена Академічних пальм (тричі) Народний артист Росії Премія Лоуренса Олів'є (1992)
menshikov.ru
Меншиков Олег Євгенович у Вікісховищі

Олег Євгенович Меншиков (рос. Оле́г Евге́ньевич Ме́ньшиков; 8 листопада 1960, Серпухов, Московська область, Російська РФСР р. в Серпухові) — радянський і російський актор театру і кіно, театральний режисер і педагог. Народний артист Російської Федерації (2003). Тричі лауреат Державної премії Російської Федерації (1995, 1997, 1999). Художній керівник і директор Московського драматичного театру імені М. М. Єрмолової з 2012 року.

Біографічні відомості

Закінчив Московське театральне училище ім. М. Щепкіна (1981). Працював в Московському драматичному театрі ім. М. Єрмолової, Малому театрі тощо.

Срібна медаль ім. О. Довженка за фільм «Бризки шампанського» (1989).

Фільмографія

• «Рідня» (1981, Кирило),
• «Покровські ворота» (1982, Костя)
• «Мій улюблений клоун» (1985, Сергій Синіцин )
• «Михайло Ломоносов» (1986, Дмитро Виноградов)
• «По головній вулиці з оркестром» (1986, студент Федя)
• «Моонзунд» (1987, Артєньєв Сергій Миколайович, старший лейтенант)
• «Життя за лімітом» (1989, Олексій Рудаков)
• «Бризки шампанського» (1989)
• «Сходи» (1989)
• «Стомлені сонцем» (1994, 2 с., Дмитро. Приз «Золотий Овен» як найкращому актору 1994 р., премія «Триумф» за видатний внесок у вітчизняну культуру),
• «Сибірський цирульник» (1997, юнкер Андрій)
• «Схід — Захід» (1999)
• «Золоте теля» (2006, телесеріал; Остап Бендер)
• «Стомлені Сонцем 2: Передстояння» (2010)
• «Легенда №17» (2013)
• «Тяжіння» (2017, полковник Валентин Лебедєв батько Юлії)
• «Гоголь. Страшна Помста» (2018)
• «Гоголь» (2017—2019) та інших.

Грав в українських стрічках:

• «Чекаю і сподіваюсь» (1980, т/ф, 2 с., Шурка Домок),
• «Польоти уві сні та наяву» (1982, Сергій Синіцин),
• «Володя великий, Володя маленький» (1985, т/ф, Володя маленький),
• «Поцілунок» (1985, т/ф, поручик Мерзляков),
• «Капітан Фракасс» (1984, барон де Сігоньяк),
• «Яма» (1990).

Література

• Олег Меншиков: «Немає однієї правди на всі часи»: Популярний актор відповідає на запитання // Кіно. Театр. 1997, № 2. — С. 53—56;
• Раззаков Ф. Досьє на звезд: Кумиры всех поколений. — М., 1998. — С. 474—480;
• Всемирный биографический энциклопедический словарь. — М., 1998. — С. 486;
• Лындина А. Олег Меньшиков. — М., 2002;
• Кинословарь. Т. 2. — СПб., 2001. — С. 258—260.