Польоти уві сні та наяву

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Польоти уві сні та наявуPicto infobox cinema.png
рос. Полёты во сне и наяву
Польоти у сні фільм.jpg
Жанр драма, трагікомедія
Режисер Роман Балаян
Сценарист Віктор Мережко
У головних
ролях
Олег Янковський
Оператор Вілен Калюта
Композитор Вадим Храпачов
Кінокомпанія Київська кіностудія імені Олександра Довженка
Тривалість 92 хв.
Мова російська
Країна СРСР СРСР
Дата виходу 1983
IMDb ID 0084518

«Польоти уві сні та наяву» (рос. «Полёты во сне и наяву») — український[1] російськомовний радянський художній фільм 1982 року режисера Романа Балаяна. Через цензуру вийшов у прокат лише 1987 року. Головну роль виконав російський актор Олег Янковський. Зйомки відбулися у російському місті Владимир.

Займає 7-у позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Сюжет[ред. | ред. код]

Напередодні свого сорокаріччя Сергій Макаров (Олег Янковський) підсумовує прожите життя. Але йому ніщо не приносить задоволення — ані дружина, ані коханка, ані робота, ані друзі.

Вік, у якому перебуває Сергій — це вік, коли багато що вже досягнуто, але колишні цінності часто втрачають своє значення. Сергій зовсім заплутався — з дружиною його нічого не пов'язує, крім штампа в паспорті, а залицяється він до молодої дівчини Аліси (Олена Костіна), можливо, навіть її кохає. Натомість Сергія кохає чарівна жінка Лариса Юріївна (Людмила Гурченко), що працює поряд з ним за кульманом, але він цього «не помічає», проте користується її машиною, знаючи, що вона — вічна «рятівниця». Ларису Юріївну кохає начальник Сергія — Микола Павлович (Олег Табаков), але безнадійно. В Аліси є друг — молодий хлопець (Олег Меншиков), який жваво упадає за нею. Сергія він легко укладає в боротьбі на руках, і той, програвши парі, кричить «ку-ку-рі-ку» під столом на своєму дні народження, куди запрошено всіх товаришів по службі і молоду коханку.

Переступивши «серединний рубіж» життя, головний герой фільму починає відчувати кризові переживання, йому здається, що більша частина того, до чого прагнув, насправді не більше ніж порожня суєта. Постійне почуття дискомфорту і незадоволеності змушують героя кидатися між людьми й робити дивні вчинки в надії на те, що в житті відбудуться зміни і йому відкриється те, що раніше було недоступним.

«Ех, Серього, Серього, як заздрив я тобі в інституті, а зараз все у тебе шкереберть» — зізнається Сергієві начальник відділу Микола Павлович у розмові на кухні. «Ти ж хворий, Серього, невже не розумієш?» — пояснюючи таким чином дивацтва в поведінці Сергія, які помітні усьому оточенню.

В ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • На роль Сергія Макарова спочатку планувався Микита Міхалков, але Роман Балаян побачивши гру Олега Янковського у фільмі Тетяни Ліознової «Ми, що нижче підписалися» зрозумів, що він більше підходить на цю роль. Але Міхалков все ж зіграв у фільмі роль режисера.[2]
  • Сергій Іванов грає у фільмі самого себе. Головний герой побачивши його впізнає в ньому «Кузнєчіка» — героя фільму Леоніда Бикова «У бій ідуть лише «старі»»
  • За початковим сценарієм фінал фільму мав завершитися трагічно — головний герой гинув стрибнувши з «тарзанки». Але Роман Балаян проїжджаючи повз копицю з сіном вирішив змінити фінал.[2]
  • Також у сценарії не було ролі Олега Меншикова. Режисер додав цього персонажа на противагу Макарову.[2]
  • Балаян логічно продовжує тему польотів у драмі 2009 року «Райські птахи».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Your Website Title. Dovzhenko Center (укр.). Процитовано 31 липня 2021. 
  2. а б в Інтерв'ю Р.Балаяна

Посилання[ред. | ред. код]