Резніков Вадим Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 13:53, 4 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (заміна синтаксу відповідно до обговорення)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Резніков Вадим Сергійович
 Підполковник
Загальна інформація
Народження 10 листопада 1985(1985-11-10) (38 років)
с. Залісці, Дунаєвецький район, Хмельницька область
Alma Mater Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Вади́м Сергі́йович Ре́зніков (10 листопада 1985(19851110), с. Залісці, Дунаєвецький район, Хмельницька область) — підполковник, Державна прикордонна служба України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчив у 2003 році із золотою медаллю Малокужелівську ЗОШ І-ІІІ ступенів і вступив до Хмельницької академії прикордонних військ імені Богдана Хмельницького. По закінченні академії був направлений до Сумського прикордонного загоні. Під час служби продовжував також навчатися у Рівненському славістичному університеті і в 2010 році здобув спеціальність викладача і перекладача німецької і словацької мов.

25 листопада 2013 року призначений начальником прикордонної застави «Дмитрівка» у Донецькій області. З квітня 2014 року бере участь у забезпеченні проведення заходів антитерористичної операції. У першому бою 5 червня на пункті пропуску «Маринівка» зі своїми підлеглими не пропустив ворогів. А коли закінчилися боєприпаси, то за його наказом підпалили суху траву, вогонь якої не допустив нападників до пункту пропуску.

Нагороди[ред. | ред. код]

15 липня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]