Гайдаров Володимир Георгійович
Гайдаров Володимир Георгійович | |
---|---|
Народився | 25 липня 1893[1][2][3] Полтава, Російська імперія |
Помер | 17 грудня 1976[1][2][3] (83 роки) Ленінград, РРФСР, СРСР |
Поховання | Комаровське селищне кладовище |
Країна | СРСР Російська імперія |
Діяльність | кінорежисер, актор театру, кіноактор |
Alma mater | Історико-філологічний факультет Московського державного університету[d] |
Заклад | Александринський театр |
У шлюбі з | Гзовська Ольга Володимирівна |
Нагороди | |
IMDb | ID 0301146 |
Володимир Георгійович Гайдаров (нім. Wladimir Gaidarow, 1893–1976) — російський, німецький та радянський актор.
Біографія
Володимир Гайдаров народився 13 (25 липня) 1893 року в Полтаві. З шести років навчався грі на скрипці. У третьому класі першої гімназії організував літературний гурток, а у п'ятому — захопився філософією. У 1912 році Володимир Гайдаров приїхав до Москви, і був прийнятий на філософське відділення історико-філологічного факультету Московського університету. В 1914 році, ще будучи студентом університету, успішно склав іспити до студії МХТ. У 1915 році дебютував у кіно в епізодичній ролі в циганському хорі у фільмі «Мара Крамська». З 1916 року Володимир Гайдаров знімався в головних ролях, в тому числі у фільмах Якова Протазанова. Наприкінці 1920 року в складі трупи художнього театру, у якій грала і його дружина Ольга Гзовська, емігрував через Прибалтику до Німеччини. Частина трупи працювала в берлінському кабаре «Блакитний птах» (Blauer Vogel), Гайдаров ставив спектаклі з участю дружини. Знімався у фільмах провідних режисерів Німеччини, таких як Мурнау («Палаюча рілля», 1922), Карл Теодор Дреєр («Затавровані», 1922), Джое Май («Трагедія любові», 1924), Ріхард Освальд («Жінка сорока років», 1925). У 1930 році поставив як режисер німецько-естонський фільм «Хвилі пристрасті» (Wellen der Leidenschaft), заснувавши для цього в Берліні власну виробничу фірму «Володимир Гайдаров Фільм ГмбХ».
Володимир Гайдаров підтримував зв'язки з радянським посольством у Берліні, і в 1932 році повернувся до Москви. У 1933 році знявся разом з Ольгою Гзовською у фільмі «Степові пісні». У 1934 році він переїхав до Ленінграду. Виступав з концертами і лекціями. Тільки у 1938 році його зарахували до трупу Ленінградського академічного театру імені О. С. Пушкіна, де він працював до 1968 року.
Помер Володимир Гайдаров 17 грудня 1976 року в Ленінграді. Похований на кладовищі селища Комарово.
У 2003 році у Полтаві, на вулиці Гоголя на фасаді кінотеатру «Колос» була встановлена меморіальна дошка пам'яті актора.
Фільмографія
В Росії
- 1915 — Мара Крамская — циган в хорі
- 1916 — Аромат гріха
- 1916 — Коли вмирає любов
- 1916 — На крилах смерті — князь Іполит Златогорський
- 1916 — Панна Мері — піаніст Стріжекні
- 1916 — Ти до мене не повернешся — мільярдер Старк і принц К.
- 1916 — Ураган
- 1916 — Шквал — Володимир
- 1917 — Її жертва
- 1917 — І таємницю поглинули хвилі
- 1917 — Коли його час настане
- 1917 — Не треба крові — Сергій Глаголін
- 1917 — Пісня свободи
- 1918 — Отець Сергій — цар Микола I
- 1918 — Метель — Володимир
- 1918 — Грішна Дженні — Жорж Анжер
- 1918 — Іола — скульптор Арно
- 1919 — То надія, то ревнощі сліпа
- 1919 — Правда — коханець
- 1919 — Люди гинуть за метал
- 1919 — Голгофа жінки
У Німеччині
- 1922 — Засуджені / Die Gezeichneten
- 1922 — Палаюча рілля / Der brennende Acker
- 1923 — Людина в залізній масці / Der Mann mit der eisernen Maske
- 1923 — Трагедія любові / Tragödie der Liebe
- 1924 — Олена / Helena
- 1924 — Любіть життя / Liebet das Leben
- 1925 — Авантюрист мимоволі / Hochstapler wider Willen
- 1925 — Жінка сорока років / Die Frau von vierzig Jahren
- 1926 — Роман молодого бідняка / Le Roman d'un jeune homme pauvre
- 1926 — Манон Леско / Manon Lescaut
- 1926 — Боротьба підлог / Kampf der Geschlechter
- 1926 — Втеча в цирк / Die Flucht in den Zirkus
- 1927 — Мадонна спальних вагонів / La Madone des sleepings
- 1927 — Альпійська трагедія / Alpentragödie
- 1927 — Біла рабиня / Die weiße Sklavin
- 1927 — Альпійський спеку / Alpenglühen
- 1928 — Викрадення жінок в Марокко / Frauenraub in Marokko
- 1928 — Жінка на тортурах / Die Frau auf der Folter
- 1928 — Дама під маскою / Die Dame mit der Maske
- 1928 — Тернистий шлях княгині / Dornenweg einer Fürstin
- 1929 — Свята або повія / Heilige oder Dirne
- 1930 — Хвилі пристрасті / Wellen der Leidenschaft (режисер і актор)
- 1931 — Луїза, королева Пруссії / Luise, Königin von Preußen — цар Олександр I
- 1932 — Нічна колона / Nachtkolonne
В СРСР
- 1933 — Степові пісні — Данила Рогозний
- 1946 — Клятва — генерал Фрідріх Паулюс
- 1950 — Сталінградська битва — генерал Фрідріх Паулюс
- 1955 — Герої Шипки — лорд Солсбері
- 1968 — Всього одне життя — англійський посол
- 1968 — Помилка Оноре де Бальзака — генерал Бібіков
Нагороди та премії
- Заслужений артист РРФСР (1940)
- Сталінська премія першого ступеня (1950) — за виконання ролі генерала Паулюса у фільмі «Сталінградська битва».
Посилання
Література
- Вишневский Вен. Художественные фильмы дореволюционной России. Фильмографическое описание. — М.: Госкиноиздат, 1945. (рос.)
- Гайдаров В. Г. В театре и в кино. — М-Л.: Искусство, 1966. (рос.)
- Jörg Schöning (Red.): Fantaisies russes. Russische Filmemacher in Berlin und Paris 1920—1930. edition text + kritik, München 1995. (нім.)
Примітки
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #1025533224 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Народились 25 липня
- Народились 1893
- Уродженці Полтави
- Померли 17 грудня
- Померли 1976
- Померли в Санкт-Петербурзі
- Поховані на Комаровському селищному кладовищі
- Випускники історико-філологічного факультету Московського університету
- Нагороджені медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Заслужені артисти РРФСР
- Лауреати Сталінської премії
- Німецькі актори
- Радянські актори
- Актори німого кіно Німеччини