Церква Покрови Пресвятої Богородиці (Мишковичі, УГКЦ)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Покрови Пресвятої Богородиці

Типцерква
Країна Україна
РозташуванняМишковичі

CMNS: Церква Покрови Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Покрови Пресвятої Богородиці — парафія і храм греко-католицької громади Великоберезовицького деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області.

Історія церкви

Церковна громада до 1946 року належала до УГКЦ та повернулася в її лоно у 1990 році. До 1946 року в Мишковичах існувала ще й римо-католицька громада. Проте її храм зруйнувала радянська влада.

У 1944—1946 роках під час депортації українців з Польщі та поляків з України усіх поляків вивезли з села до Польщі, а українців (лемків) привезли сюди. Коли Греко-католицька церква вийшла з підпілля, колишній греко-католицький храм залишився за переселенцями православними. Решту мешканців села у творили у 1990 році греко-католицьку парафію та звели новий величний храм на місці костьолу. Його будівництво тривало у 1996-2003 роках. Архітектор — Михайло Нетриб'як.

Жертводавці — місцеві люди, владика Михаїл Сабрига, директор спиртозаводу Йосип Войнарський, отець Веренфрід з організації «Церква в потребі». Також брали активну участь у зведенні храму Степан Качоровський, Василь Огірок та інші. Сьогодні триває розпис храму. Художні роботи проводить Євген Гірняк, Ігор Оленюх керує підсобними роботами. Його помічниками є молодь з числа школярів та студентів. З риштуванням допомагають Олег Міль, Андрій Товарницький, Ярослав Лазута.

Храм освятив 14 жовтня 2003 року владика Михаїл Сабрига.

При храмі діє Вівтарна дружина (2005), Марійська дружина (2007), спільнота «Матері в молитві» (2008).

Храм також є місцем відпочинку паломників, які йдуть до Зарваниці на прощу.

Сотрудником з 2003 р. на парафії служить о. Василь Дідух. Голова парафіяльної ради - Богдан Шуліга.

Парохи

  • о. Йосафат Говера,
  • о. Роман Кузьменко,
  • о. Володимир Дудка,
  • о. Ярослав Півторак,
  • о. Василь Дідух (з 2003).

Джерела