Церква Перенесення мощей святого Миколая (Серединки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Перенесення мощей святого Миколая (Серединки)


Тип церква
Країна  Україна
Розташування Серединки
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1913

CMNS: Церква Перенесення мощей святого Миколая у Вікісховищі

Церква Перенесення мощей святого Миколая в Серединках — парафія і храм греко-католицької громади Великоберезовицького деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Серединки Тернопільського району Тернопільської области.

Історія церкви[ред. | ред. код]

Тривалий час люди ходили на богослужіння в церкву до Буцнева.

Проєкт храму в с. Серединки виконав львівський архітектор Олександр Лушпинський (1878—1944). Наріжний камінь під будову церкви закладено в 1903 році. Церкву урочисто відкрили і освятили у 1913 році на честь Перенесення мощей святого Миколая. Про це свідчить вибитий на передній стіні біля входу до церкви напис «Р3 1903 РС 1913», тобто рік «зачаття» — 1903, рік закінчення — 1913.

2 липня 1937 року на парафії з візитацією побував єпископ Никита Будка. У церкві зберігається Євангеліє із написами: «Позволяю ужива ти в церкві в Серединках — Никита», — дата і відбиток штампу на ньому із написом: «Предложено в часі архиєрейської візитації. Серединки. Дня 2.07.1937 р.».

З 1945 року комуністична влада почала репресії проти УГКЦ. Восени 1945 року тодішнього місцевого священника о. Василя Куриласа заарештували і засудили на 10 років позбавлення волі за те, що відмовився возз'єднатися з РПЦ. З 1946 року парохом Буцнева і Серединок було призначено , який перейшов на російське православ'я. У 1960—1980 роках церкву атеїстична влада зачинила. З початком горбачовської перебудови люди добивалися відкриття храму. Церкву влада зареєструвала як російську православну. Але жителі села прагнули відновлення храму в лоні Греко-католицької церкви. У другій половині 1980-х років влада церкву відкрила та зареєструвала парафію у приналежності до РПЦ. У 1990 році храм і парафія стали греко-католицькими. Тоді ж вперше до села прибув о. митрат Василій Семенюк.

За часи його ревного служіння при парафії створено братство Матері Божої Неустанної Помочі та Марійська дружина.

У 2001—2002 роках на парафії збудовано дзвіницю (архітектор Ігор Худик). Також відновлено каплицю і впорядковано проборство, що є власністю парафії. На території храму знаходяться хрест та фігура Матері Божої.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Ізидор Глинський,
  • о. Михайло Кулинич,
  • о. Василь Курилас,
  • о. Микола Козяра,
  • о. Волиняк,
  • о. Микола Ніколаєв,
  • о. митрат Василій Семенюк (1990),
  • о. Петро Половко,
  • оо. Андрій і Йосафат Говери,
  • о. Володимир Дудка,
  • о. Петро Глібчук (з 1995).

Джерела[ред. | ред. код]