Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кип'ячка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кип'ячка)


49°29′05″ пн. ш. 25°41′55″ сх. д. / 49.484979000027777829° пн. ш. 25.69869700002777790° сх. д. / 49.484979000027777829; 25.69869700002777790Координати: 49°29′05″ пн. ш. 25°41′55″ сх. д. / 49.484979000027777829° пн. ш. 25.69869700002777790° сх. д. / 49.484979000027777829; 25.69869700002777790
Тип церква
Статус спадщини пам'ятка архітектури місцевого значення України
Країна  Україна
Розташування Кип'ячка[1]
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1772
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кип'ячка). Карта розташування: Україна
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кип'ячка)
Церква Різдва Пресвятої Богородиці (Кип'ячка) (Україна)
Мапа

CMNS: Церква Різдва Пресвятої Богородиці у Вікісховищі

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Кип'ячці — парафія і храм греко-католицької громади Великоберезовицького деканату Тернопільсько-Зборівської архієпархії Української греко-католицької церкви в селі Кип'ячка Тернопільського району Тернопільської области.

Оголошена пам'яткою архітектури місцевого значення[2].

Історія церкви[ред. | ред. код]

Першою згадкою про парафію Різдва Пресвятої Богородиці є звіт до відділу культури за 1903 році, в якому о. Йосиф Студинський подає рік заснування парафії — 1752. Від 1772 року в селі був мурований храм, який в 1930-х роках з дозволу митрополита Андрея Шептицького за умови збереження фундаменту і зовнішнього вигляду був перебудований. На перебудову дзвіниці дозволу не було. У 1930 році храм наново освятив митрополит Андрей Шептицький. У церкві зберігся його портрет, який він залишив на згадку про відвідини парафії.

У 1944—1956 роках храм не був діючим через відмову віруючих прийняти московське православ'я, тому нова влада храм закрила і передала для потреб місцевого колгоспу. Так тривало до 1989 року, коли державна влада дозволила відкрити храм і зареєструвала парафію, але в структурі РПЦ. До відновлення храму доклала багато зусиль родина Ізидора Мацьківа.

З лютого 1990 року парафія і храм належать УГКЦ.

При парафії діє Вівтарна дружина. Поряд з храмом є парафіяльний будинок.

Парохи[ред. | ред. код]

  • о. Микола Волянський,
  • о. Василь Жегалович (1832—1838),
  • о. Василь Комарницький (1838—1843),
  • о. Діонізій Навроцький (1843—1866),
  • о. Іван Білінський (1866—1867),
  • о. Йосиф Студинський (1867—1909),
  • о. Роман Добровольський (1907—1917),
  • о. Олександр Миринович (1917—1930),
  • о. Мирон Кордуба (1930—1933),
  • о. Юліан Юрик (1933—1944),
  • о. Василь Павлишин,
  • о. Михайло (Василь) Пастух,
  • о. Дмитро (Петро) Квич (12 лютого 1990—1991),
  • о. Йосафат (Олег) Говера (1991—1998),
  • о. Іван Гуня,
  • о. Володимир Крушинський,
  • о. Іван Яворський,
  • о. Михайло Живчак (1998—2000),
  • о. Йосафат (Олег) Говера (2000—2004),
  • о. Любомир Зозуляк (з 12 вересня 2000 по 25 грудня 2018[джерело?]),
  • о. Андрій Козяр (від 2018)[джерело?].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]