Мишковичі (Тернопільський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Мишковичі
Вигляд на село з боку Великої Луки
Вигляд на село з боку Великої Луки
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада/громада Мишковицька сільська рада
Код КОАТУУ 6125285401
Основні дані
Засноване 1564
Населення 2 071
Територія 2.900 км²
Густота населення 714.14 осіб/км²
Поштовий індекс 47732
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°26′47″ пн. ш. 25°36′27″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.60750° сх. д. / 49.44639; 25.60750Координати: 49°26′47″ пн. ш. 25°36′27″ сх. д. / 49.44639° пн. ш. 25.60750° сх. д. / 49.44639; 25.60750
Водойми річка Серет
Найближча залізнична станція Березовиця-Острів
Місцева влада
Адреса ради с. Мишковичі, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 47732
Карта
Мишковичі. Карта розташування: Україна
Мишковичі
Мишковичі
Мишковичі. Карта розташування: Тернопільська область
Мишковичі
Мишковичі

Мишковичі у Вікісховищі?

Мишкови́чі — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на автошляху Брест-Чернівці Т 2020 на лівому березі річки Серет, на півдні району. З півночі і півдня до села прилягають мішані ліси. Ґрунти чорноземні, родючі. Село багате на сірий камінь, пісок, глину.

Граничить на сході з селами Застінкою, Бавором, Прошовою; на півдні - з Миролюбівкою, на заході - з Настасовим, Лукою Великою, на півночі - з В.Березовицею, Островом. Назва села Мишковичі не змінювалася.

Населення — 2111 особа (2014).

Історія[ред. | ред. код]

Вигляд Мишковичів з півдня. Зліва біля дороги — спиртзавод

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки культур кулястих амфор, Ноа, голіградської, західноподільської групи скіфського часу, черняхівської, Лука-Райковецька, давньоруської культур.

Перша писемна згадка — 1564 рік.

Згадується 18 грудня 1447 року в книгах галицького суду[1]. Документи,які стосуються історії села Мишковичі виявлені у фондах Йосифінської (1787-1788рр.) і Францисканської (1819-1820) метрик - перших поземельних кадастрів Галичини, названих так на честь австрійських імператорів, в час правління яких складалися ці метрики.

Є припущення, що село виникло раніше, приблизно в XIII ст. В південній частині села, де починається ліс, колись стояла церква, сліди кладовища залишилися по нинішній час.

Станом на 1819-1820 роки у власності громади села Мишковичі було орної землі 2199 морги 1444 квадрантних сажнів вартістю 6966 зол.рин. і 5/11 крейцер австрійської валюти; сіножатей 227 морги 1481 квадратних сажнів вартістю 4323 зол. рин і 4/44 крейцери австрійської валюти, з яких збирали 1827 центнерів сіна; лісу-379 морги 1626 квандратних сажнів вартістю 348 зол. рин і 48 крейцер австрійської валюти.

У 1889 році заснований хутір Кринички, 5 км від села. На даний час проживає 1 родина.

На початку XIX століття село належало графу Баворовському. Сім’я отримала село як у подарунок від поміщика Забельського. Він став хресним батьком сина Баворовського. Останній поміщик Віктор Баворовський 1892р. покінчив життя самогубством. Передав свої землі в державний фонд. Після того землями користувався граф Мішковіцький. На першу половину XIX століття піддані села Мишковичі відбували панщину.

Територія сучасної дільничної лікарні - це колишній маєток пані Марії Зелінської (1898р.). Вона заклала чудовий Англійський парк. Їй з Англії привезли чудові саджанці різних порід.

Документи, які стосуються історії церкви, виявлені у фондах Галицького намісництва і Галицької фінансової прокуратури. Станом на 1805 р. у с. Мишковичі була церква під назвою Покрови Пресвятої Богородиці, збудована з тесаного дерева, під гонтовим дахом. Будинок священника поставлений за пруським методом вартістю 100 зол. рин. На правій стороні піч цеглова з каміном мурованим, зліва - пекарня з піччю. Будинок накритий солом’яним дахом, старий. Була стайня для коней, на стовпах дерев’яних вартістю 15 зол. рин. Стайня для худоби також стара, поліплена глиною, під дахом солом’яним.

Станом на 1924р. у селі Мишковичі була двокласова загальна народна школа з польською мовою викладання.

У 1922 році діяло товариство "Просвіта".

11 листопада 1931 року головна управа товариства "Рідна школа" у місті Тернополі дала дозвіл на відділення товариства у селі Мишковичі. Кількість членів - становила 72 чоловік.

В червні 1910 року в селі було засновано товариство "Сільський господар".

Село Мишковичі визволене від фашистів 23 березня 1944 року.

У 1941 році на території села створено колгосп імені Тимошенка.В ньому нараховувалось 46 родин. У 1964 році колгосп змінив назву на "Заповіт Леніна". У селі Мишковичі є спиртзавод, заснований у 1892р. Це була гуральня, яка належала адвокату і поміщику Осировському. У 1914-1939рр. - пану Зелінському. Працювало 7 чоловік. На даний час працює 180 чоловік. У 1971 році побудовано комбікормовий завод.

У 1996р. освячено місце, закопано хрест, де мала будуватися греко-католицька церква. ЇЇ будівництво закінчено 18 жовтня 2003р.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Церква Покрови Пресвятої Богородиці (1817, мурована)

Є церкви Покрови Пресвятої Богородиці (1817, мурована) і нова (2003, мур.).

Споруджений пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975), насипано символічну могилу УСС (1992), встановлено пам'ятні хрести на честь передачі землі в приватну власність та 2000-ліття Різдва Христового (2001).

Поблизу села в лісовому урочищі «Мишковицька дача» Микулинецького лісництва у кварталі 25 виділі 7 зростають 8 дерев дуба звичайного, що оголошені ботанічною пам'яткою природи місцевого значення.

Соціальна сфера та економіка[ред. | ред. код]

Працюють НВК "Мишковицька ЗОШ 1-3 ступенів" ДНЗ[2], дитячий садок, Будинок культури, бібліотека, дільнична лікарня, спиртозавод[3], комбікормовий завод, меблевий цех, фермерське господарство, розвинене садівництво.

Діти із села беруть участь у ансамблі «Диво-струни».


Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали[ред. | ред. код]

  • громадський діяч, депутат Народних Зборів Західної України М. Іванюта,
  • пастирював І. Пашковський.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]