Макітра Роман-Любомир Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 14:23, 28 лютого 2021, створена Xsandriel (обговорення | внесок) (фото надгробку перенесено на вікідані)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 28 лютого 2021, заснована на цій версії.

Макітра Роман-Любомир Григорович
Народився31 грудня 1931(1931-12-31)[1]
Оглядів, Львівське воєводство, Польська Республіка[1]
Помер23 вересня 2013(2013-09-23)[1] (81 рік)
Львів, Україна[1]
ПохованняЛичаківський цвинтар
КраїнаПольща Польща → СРСР СРСР
→ Україна Україна
Діяльністьнауковець, педагог
Alma materНаціональний університет «Львівська політехніка»
Галузьхімія розчинівd[1]
Вчене званнядоцент
Науковий ступіньдоктор хімічних наук[1] (1991)
БатькоМакітра Григорій Тадейович
CMNS: Макітра Роман-Любомир Григорович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Макітра.

Рома́н-Любоми́р Григо́рович Макі́тра (1931—2013) — український фізико-хімік, доктор хімічних наук (1991); дійсний член НТШ (2005).

Життєпис

Народився 1931 року в селі Оглядів (нині Радехівського району Львівської області) у родині вчителів. Батько — Макітра Григорій Тадейович (1891—1942) — хорунжий УГА та педагог.

Початкову освіту здобув в Львівській малій семінарії. Протягом 1944—1948 рокув навчався у львівській школі № 8. 1953 року закінчив Львівський політехнічний інститут.

В 1953—1958 роках працював у Інституті органічної хімії АН УРСР. 1958-го під керівництвом Олександра Кірсанова захистив кандидатську дисертацію на тему «Трихлорфосфазоацили і їх похідні».

По тому — в Інституті геології і геохімії горючих копалин НАНУ (1958—1963, 1976—1986 та 2003—2007 роки); Українському НДІ «Діпронафта» (в 1963–1968-х); Львівському політехнічному інституті (1968—1976 роки). Від 1963 року — старший науковий співробітник. 1971 року здобув вчене звання доцента. Протягом 1986—2003 років — у відділенні фізико-хімії і технології горючих копалин Інституту фізичної хімії. З 2007 по 2013 рік — в Інституті фізико-органічної хімії і вуглехімії НАНУ.

Помер 2013 року у Львові. Похований на 42 полі Личаківського цвинтаря.

Наукова діяльність

Наукові дослідження:

  • хімія розчинів
  • фізико-хімічний аналіз бінарних систем
  • органічний синтез і нафтохімія.

Вивчав кореляційний аналіз впливу розчинників на кінетику хімічних процесів, процеси екстракції та розчинення газів.

Його перу належать 650 наукових статей, 5 монографій, патенти, підручники, близько 100 науково-популярних і публіцистичних статей — з них «Роман Залозецький — огляд наукової діяльності (1861—1918)»[2].

Серед робіт:

  • «Теорія каталізу та каталізатори процесів переробки нафти: Навчальний посібник», 1971 (співавтор)
  • «Залежність ступеню набухання вуглів від фізико-хімічних властивостей розчинників», 1996 (співавтор)
  • «Кількісне врахування сольватаційних ефектів в процесах розчинення газів, екстракції і комплексоутворення» (1990; докторська робота)
  • «Набухання каучуку в різних розчинниках», 2002 (співавтор)
  • «Закономірності розподілення розгалужених й ненасичених карбонових кислот між органічною і водною фазами», 2003 (співавтор)
  • «Кристалізаційне очищення естерів холестерину», 2011 (співавтор)
  • «До джерел вивчення і переробки нафти Західної України», 2011 (співавтор)
  • «Особливості набухання неоперену» 2013 (співавтор).

Як педагог підготував 4 кандидатів наук.

Примітки

  1. ↑ а б в г д е collective author Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
  2. ↑ Роман Залозецький — засновник нафтової науки

Джерела


Володимир Вернадський Це незавершена стаття про українського науковця.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Макітра_Роман-Любомир_Григорович&oldid=30887743