Чорний носоріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Чорний носоріг

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Чотириногі (Tetrapoda)
Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Perissodactyla
Родина: Rhinocerotidae
Рід: Diceros
Вид: Чорний носоріг
Diceros bicornis
Linnaeus, 1758
Ареал чорного носорога
Ареал чорного носорога
Підвиди

Diceros bicornis michaeli
Diceros bicornis longipes
Diceros bicornis minor
Diceros bicornis bicornis

Посилання
Вікісховище: Diceros bicornis
EOL: 311501
ITIS: 625003
МСОП: 6557
NCBI: 9805
Fossilworks: 197764

Чорний носоріг (Diceros bicornis) — представник родини носорогів, що мешкає на території Африканського континенту. Чорні носороги офіційно вимерли.

Опис

Чорний носоріг — досить велика тварина, проте у розмірах поступається білому носорогу. Чорний носоріг має довжину до 3,15 м, висоту — 150—160 см, вагу — до 2 т. У нього зазвичай 2 роги, хоча бувають й 3, а навіть і 5 (зокрема у тварин, що мешкають у Замбії). Ріг його у перетині біля основи круглястий. Передній ріг досягає розміру до 40-60 см, іноді буває й більше. Відомий випадок самки чорного носорога «Герти», яка мала передній ріг завдовжки 138 см.

Особливістю чорного носорога є його верхня губа. Вона загострена й звисає на кшталт хобітка над нижньою. За допомогою цієї губи тварина вправно хапає листя з гілок чагарників.

Зір у чорних носорогів слабкий. Можна підійти до нього до відстань у 40-50 м, й він не відрізнить людину від стовбура дерева. Набагато краще у цих тварин розвинуті слух та, особливо, нюх.

Спосіб життя

Чорні носороги мешкають у сухих ландшафтах, іноді зустрічаються у напівпустелях. В той же час чорних носорогів немає у вологих тропічних лісах басейнів ріки Конго та Західній Африці. У східній Африці чорного носорога було знайдено у горах навіть на висоті 2700 м над рівнем моря. Чорний носоріг веде здебільшого осілий спосіб життя. При цьому чорні носороги є одинаками, спілкуються з іншими представниками свого виду лише при спарюванні.

Чорний носоріг не вміє плавати. Для нього навіть невелика водяна перепона є нездоланною.

До великих тварин, в першу чергу слонів та людей чорний носоріг досить агресивний. Проте при зустрічі з людиною, як правило, намагається втекти. Швидкість його дорівнює 48 км за годину. В той же час чорний носоріг досить сумирний у стосунках із іншими носорогами, також має мирні стосунки з буйволами, зебрами, антилопами гну. Серед птахів та інших тварин у чорних носорогів є помічники. Так, позбавлятися кліщів та різних паразитів чорним носорогам допомагають волоклюї, або буйволові птахи (з родини шпаків) та болотні черепахи.

Чорний носоріг дуже полюбляє приймати ванни з багнюки. Тут він може проводити досить багато часу. На водопій тварина може проходити до 8-10 км.

Живляться чорні носороги молодими пагонами чагарників зазвичай вранці та ввечері, а спекотні часи проводить у півсні, стоячі у тіні дерев.

Сплять тварини вночі по 8-9 годин, підібгавши ноги під себе та поклавши голову на землю.

Живуть чорні носороги до 35 років.

Відтворення

Чорні носороги не мають конкретного сезону спарювання. Вагітність у самок триває 15-16 місяців. Народжується 1 дитинча, зазвичай у березні. При цьому воно має вагу 20-35 кг, ріг висотою 1 см. З самого початку починає ходити. Проте до 2 років харчується молоком матері, а до 3,5 не полишає її.

Розповсюдження

Мешкає чорний носоріг у Центральній, Східній та Південній Африці. Ще у 1900 році цих тварин у Африці було до 200000. Проте браконьєрство та постійне полювання на чорних носорогів суттєво зменшили їх чисельність. В середині XX ст. їх залишалося близько 14000. Найбільшою було популяція чорних носорогів у Танзанії — до 4000 тварин. За останніми відомостями всього чорних носорогів у дикій природі залишилося 4280 тварин.

Вважається, що є реальна загроза зникнення цього виду тварин[1]

Джерела

  • Rookmaaker, L. C. (2005). «Review of the European perception of the African rhinoceros». Journal of Zoology 265 (4): 365—376. doi:10.1017/S0952836905006436

Нотатки

  1. Які тварини на Землі невдовзі можуть зникнути