Чорний носоріг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Чорний носоріг
Diceros bicornis.jpg]
]
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Інфратип: Хребетні (Vertebrata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
- Чотириногі (Tetrapoda)
- Амніоти (Amniota)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Звірі (Theria)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Perissodactyla
Родина: Rhinocerotidae
Рід: Diceros
Вид: Чорний носоріг
Біноміальна назва
Diceros bicornis
Linnaeus, 1758
Ареал чорного носорога
Ареал чорного носорога
Підвиди
Diceros bicornis michaeli
Diceros bicornis longipes
Diceros bicornis minor
Diceros bicornis bicornis

Чорний носоріг (Diceros bicornis) — представник родини носорогів, що мешкає на території Африканського континенту.

Опис[ред.ред. код]

Чорний носоріг досить велика тварина, проте у розмірах поступається білому носорогу. Чорний носоріг має довжину до 3,15 м, висоту — 150–160 см, вагу — до 2 т. У нього зазвичай 2 роги, хоча бувають й 3, а навіть і 5 (зокрема у тварин, що мешкають у Замбії). Ріг його у перетині основи круглястий. Передній ріг досягає розміру до 40-60 см, іноді бувають й більше. Відомий випадок самки чорного носорога «Герти», яка мала передній ріг завдовжки 138 см.

Особливістю чорного носорога є його верхня губа. Вона загострена й звисає на кшталт хобітка над нижньою. За допомоги цієї губи тварина вправно хапає листя з гілок чагарників.

Зір у чорний носорогів слабкий. Можна підійти до нього до відстань у 40-50 м, й він не відрізнить людину від стовбура дерева. Набагато краще у цих тварин розвинуті слух та нюх, особливо останній.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Чорні носороги мешкають у сухих ландшафтах, іноді зустрічається у напівпустелях. В той же час чорних носорогів не має у вологих тропічних лісах басейнів ріки Конго та Західній Африці. У східній Африці чорного носорога було знайдено у горах навіть на висоті 2700 м на рівнем моря. Чорний носоріг веде здебільшого осілий спосіб життя. При цьому чорний носороги є одинаками, спілкуються з іншими представниками свого виду лише при спарюванні.

Чорний носоріг не вміє плавати. Для нього навіть невелика водяна перепона є нездоланною.

До великих тварин, в першу чергу слонів, та людину чорний носоріг досить агресивний. Проте у стосунках з людиною, як правило, намагається втекти. Швидкість його дорівнюється 48 км на годину. В той же час чорний носоріг досить сумирний у стосунках із іншими носорогами, також має мирні стосунки з буйволами, зебрами, антилопами гну. Серед птахів та інших тварин у чорних носорогів є помічники. Так позбавлятися кліщів та різних паразитів чорним носорогами допомагають волоклюї, або буйволові птахи (з родини шпаків) та болотні черепахи.

Чорний носоріг дуже полюбляє приймати ванни з багнюки. Тут він може проводити досить багато часу. На водопій тварина може проходити до 8-10 км.

Живляться чорні носороги молодими пагонами чагарників. Як правило вранці та ввечері, у спекотні часи проводить у півсні, стоячі у тіні дерев.

Сплять тварини ніччю по 8-9 годин. підібгавши ноги під себе та поклавши голову на землю.

Живуть чорні носороги до 35 років.

Відтворення[ред.ред. код]

Чорні носороги не мають конкретного сезону спарювання. Вагітність у самок триває 15-16 місяців. Народжується 1 дитинча, зазвичай у березні. При цьому вона має вагу 20-35 кг, ріг висотою 1 см. З самого початку починає ходити. Проте до 2 років харчується молоком матері, а до 3,5 не полишає її.

Розповсюдження[ред.ред. код]

Мешкає чорний носоріг у Центральній, Східній та Південній Африці. Ще у 1900 році цих тварин у Африці було до 200000. Проте браконьєрство та постійне полювання на чорних носоріг суттєво зменшили їх чисельність. В середині XX ст. їх залишалося біля 14000. Найбільшою було популяція чорних носорогів у Танзанії — до 4000 тварин. За останніми відомостями всього чорних носорогів у дикій природі залишилося 4280 тварин.

Джерела[ред.ред. код]

  • Rookmaaker, L. C. (2005). «Review of the European perception of the African rhinoceros». Journal of Zoology 265 (4): 365–376. doi:10.1017/S0952836905006436

Нотатки[ред.ред. код]