Серебряков Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 01:16, 12 квітня 2021, створена TohaomgBot (обговорення | внесок) (замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 квітня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Серебряков.
Серебряков Михайло Михайлович
Народився1852
Харків, Російська імперія
Помер1 (14) жовтня 1906
Харків, Російська імперія
·вогнепальна рана
ПохованняХарків
Країна Російська імперія
Діяльністьлікар ветеринарної медицини
Alma materХарківський ветеринарний інститут[d], Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут[d] і Імператорська медико-хірургічна академіяd (1880)
ЗакладКіровський завод
ЧленствоХарківське товариство грамотності
ДітиАнтонович Катерина Михайлівна

Михайло Михайлович Серебряков (нар. 1852 — пом. 1 жовтня 1906, м. Харків, Харківська губернія, Російська імперія) — міський громадський діяч, член Харківського товариства грамотності, член Харківської міської думи, голова правління Харківської громадської бібліотеки.

Біографія

Некролог у газеті Южный край

Михайло Серебряков народився біля 1852 року у сім'ї титулярного радника. Дворянин за походженням.

Закінчив 1-шу Харківську гімназію.

У 1870-тих роках навчався у Харківському ветеринарному інституті. З 1874 року брав участь у харківському українофільському гуртку, був заарештований. Був залучений до дізнання за «процесом 193-х».

Після 1878 року виїхав до Петербурга. Навчався у технологічному інституті, працював на Путилівському заводі.

1890-роках повертається до Харкова.

З 1895 року був членом Харківського товариства грамотності.

У 1892—1906 роках гласний Харківської міської думи. 1902 року був вибраний головою комісії з видання «Известий» Харківської думи. 1906 року обраний на наступний термін (1906—1909), входив до складу скотобойної комісії[1]. Член міської управи (1899). Разом з М. Ф. фон Дітмаром та Д. І. Багалієм складав огляд діяльності міського управління за 4 роки[2]. У березні 1905 року вибраний уповноваженим міського кредитного товариства[3]. 1906 року вибраний попечителем міських училищ.

Вечором 1 жовтня 1906 року був жорстоко убитий невідомими у власній квартирі на вулиці Миколаївській №16[4]. За підозрою у вбивстві був затриманий Порохня, який через місяць тюремного ув'язнення був звільнений за браком доказів[5].

Сприяння громадській бібліотеці

Член бібліотеки. 13 грудня 1892 року обраний кандидатом у члени правління. 22 травня 1893 року вибраний головою правління, перебував на посаді упродовж 1892—1893 років. Упродовж 1894 року працював у складі правління бібліотеки.

З 1895 по 1904 входив до ревізійної комісії. У складі комісії складав доповіді за звітами комісій бібліотеки, інформував членів бібліотеки про асигнування на розвиток бібліотеки. У складних фінансових умовах роботи бібліотеки організував правління по забезпеченню економного ведення господарства, оптимізував господарчі витрати, скоротив чисельність підсобних працівників (швейцарів).

1898 року вибраний товаришем (заступником) голови комісії з господарчої частини, у подальшому очолив її. Входив до складу будівельної комісії при зведенні нового приміщення бібліотеки. У доповіді від 28 січня 1900 року висвітлив роботу статистичної комісії за результатами проведеного анкетування читачів й надав рекомендації впровадити консультації з самоосвіти читачів. Особисто подарував до фондів бібліотеки 214 книг[6].

Донька Катерина вибрана членом бібліотеки (14.09.1900), працювала на абонементі 3 розряду та у кабінеті для читання, де вела прийом та видачу книг та періодичних видань, видачу квитків, підрахунок підписників бібліотеки, складала місячні звіти, тощо[7].

Примітки

  1. ↑ Список гласных харьковской городской думы на четырехлетие — 1906—1909 г.г./Южный край, 1906, 30 января. — С.3.
  2. ↑ Составление обзора//Местная хроника/Южный край, 1906, 7 января. — С.4.
  3. ↑ Харьковское городское кредитное общество/Южный край, 1905, 31 марта. — С.1.
  4. ↑ Южный край 1906 (укр.). Процитовано 6 вересня 2020.
  5. ↑ Южный край (рос.) . 8 ноября 1906. с. 4.
  6. ↑ Серебряков Михайло Михайлович//Шалыганова А. Л. Правление Харьковской общественной библиотеки, 1885—1918: биобиблиог. словарь. — Х., 2016. — С. 226—228.
  7. ↑ Kharkovskaia otechestvennaia biblioteka. Otchet Kharkovskoi obshchestvennoi biblioteki za ... [microform]. Kharkov : Tip. gubernskago pravleniia.

Джерела

  • Шалыганова А. Л. Серебряков Михайло Михайлович // Правление Харьковской общественной библиотеки, 1885—1918: биобиблиог. словарь. — Харьков : Федорко, 2016. — 328 с. — ISBN 978-617-7298-43-3.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серебряков_Михайло_Михайлович&oldid=31236726