Серж Голон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 2 травня 2021, заснована на цій версії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Голон.
Серж Голон
Serge Golon
Ім'я при народженніВсеволод Сергійович Голубінов
ПсевдонімСерж Голон (фр. Serge Golon)
Народився23 серпня 1903(1903-08-23)[1]
Бухара, Бухарський емірат
Помер12 липня 1972(1972-07-12)[1] (68 років)
Квебек, Канада
·інсульт
Країна Франція
Діяльністьгеофізик, прозаїк, художник
Мова творівфранцузька
Роки активності1954—1972
Жанрісторичні романи
Magnum opusсерія книг про Анжеліку
У шлюбі зАнн Голон
ДітиPierre Goloubinoffd

Серж Голон (фр. Serge Golon, справжнє ім'я Всеволод Сергійович Голубінов; 23 серпня 1903, м. Бухара — 12 липня 1972, Квебек) — французький геохімік, письменник, художник російського походження. Популярність йому принесла написана спільно з дружиною, Сімоною Шанже (літературний псевдонім — Анн Голон), всесвітньо відома серія історико-пригодницьких (у старій версії) та містико-фантастичних (у новій версії) мелодраматичних любовних романів про Анжеліку.

Біографія

Народився 23 серпня 1903 року в Бухарі, Російська імперія (за іншими даними — в Урмії, Персія[2]). Він виріс в Ісфахані (Іран), де його батько Сергій Петрович Голубінов був російським консулом[3].

На початку революції навчався в севастопільській гімназії, під час Громадянської війни, безуспішно намагався вступити в Білу армію[3].

В 1920 році разом з батьками емігрував через Константинополь у Францію[2].

Закінчив Вищу хімічну школу в Нансі[2]. всього за 3 роки продемонстрував настільки блискучі успіхи, що отримав звання доктора наук, наймолодшого в країні на той момент. Отримавши академічне визнання і посаду гірського інженера, Голубінов не залишив навчання, продовживши вивчати математику, фізику, геологію і машинобудування. Всього талановитий вчений отримав 8 магістерських ступенів і оволодів 15 іноземними мовами. Працював як геолог-розвідник в Африці і в декількох країнах Азії для великих компаній і французького уряду[4].

Під час Другої світової війни Всеволод Голубінов приєднався до генерала де Голля. Отримав смертний вирок від уряду Віші, і лише видатні наукові заслуги врятували Голубінова від страти. Завдяки відкритому їм золотому родовищу рух «Вільна Франція» отримав фінанси для озброєння армії і відновлення держави[4].

У 1940-ві працював в Африці, у Французькому Конго, керував цементним і шкіряним заводами, роботами на золотій копальні[2]. Там він познайомився з юною журналісткою Сімоною Шанже. Роман, що почався між ними, вилився в глибоке почуття, і незабаром вони одружилися[3]. Першим літературним досвідом російсько-французького вченого стала дитяча книга «Подарунок Реза-Хана», написана в 1947 році в співавторстві з молодим письменником, ім'я якого залишилося невідомим. Вона оповідала про історію одного з сувенірів, що зберігалися у Голубінова[4].

Повернувся з Сімоною до Франції. Про своє перебування в Африці написав разом з дружиною спогади «Au Cœur bêtes sauvages» («Серед диких звірів») (Париж, 1954)[2].

Консультував свою дружину під час написання 9 романів про пригоди Анжеліки[2], дійсним автором яких була одна Симона Шанже, і допомагав дружині у пошуках матеріалу (наприклад, знайшов інформацію про бідну дворянську родину, яка потім увійшла в роман як опис рідних Анжеліки), знайшов видавництво і домовився про публікації. За словами Анн Голон, саме її чоловік став прототипом чоловіка Анжеліки — Жоффрея де Пейрака[5]. За наполяганням Сімони вони підписали контракт як Анн і Серж Голон. Вона високо цінувала заслуги і підтримку чоловіка і відмовилася від одноосібного авторства, хоча вся літературна частина була на ній. На чоловічому імені на обкладинці наполягали і представники видавництва, вважаючи, що написану жінкою книгу читачі не візьмуть всерйоз[4].

З 1961 року займався живописом. У 1968 році на курорті Кран-Монтана (Швейцарія) провів першу персональну виставку[2].

У 1965 році побував з дружиною в СРСР[6]. Як згадувала Анн Голон, "ми гуляли, де хотіли. Мій чоловік вільно говорив російською, що дуже допомагало при спілкуванні з людьми. Я пам'ятаю, що у нас були спеціальні ваучери, щоб їсти в ресторані, ми навіть не всі їх використали. Ми зустрічалися з друзями, яких у нас в Москві було чимало "[5].

Готував виставку в Квебеку, де і помер від інсульту в липні 1972 року.

Книги

  • 1947 — «Подарунок Реза-Хана» ( Le Cadeau de Riza Khan , Серж Голон)
  • 1954 — «Серед диких звірів»
  • 1959 — «Гіганти озера» (Серж Голон)
  • 1956 — «Анжеліка»
  • 1958 — «Шлях в Версаль»
  • 1959 — «Анжеліка і король»
  • 1959 — «Гіганти озера»
  • 1960 — «Неприборкана Анжеліка»
  • 1961 — «Бунтівна Анжеліка»
  • 1961 — «Анжеліка і її любов»
  • 1964 — «Анжеліка в Новому світі»
  • 1966 — «Спокуса Анжеліки»

Примітки

  1. ↑ а б Babelio — 2007.
  2. ↑ а б в г д е ж ГОЛУБИНОВ Всеволод Сергеевич Архівовано липень 27, 2015 на сайті Wayback Machine. // Российское зарубежье во Франции. 1919—2000: биографический словарь. Т.1 А-К под ред. Л. А. Мнухина. М. Наука; Дом-музей Марины Цветаевой, 2008, стр. 389
  3. ↑ а б в Секс-символы нашего детства — Елена Пальмер — Блог — Сноб
  4. ↑ а б в г [https://24smi.org/celebrity/106759-serzh-golon.html 24СМИ. Серж Голон
  5. ↑ а б Анн Голон: «Моя „Анжелика“ наконец в России выйдет целиком» — Зарубежная литература — Правда. Ру
  6. ↑ Жизнь Анн и Сержа Голон, рассказанная их дочерью Надей

Посилання

Письменник Це незавершена стаття про письменника.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Серж_Голон&oldid=31560090