Пер Генрік Лінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пер Генрік Лінґ
Народився15 листопада 1776(1776-11-15)[1]
Södra Ljunga parishd, Швеція[1]
Помер3 травня 1839(1839-05-03)[1][2] (62 роки)
Solnad, Швеція[1][2]
·туберкульоз
ПохованняLings gravd[3][4][5]
Країна Швеція
Діяльністьписьменник, лікар, поет, gymnastics theoretician, fencing master, гімнаст, педагог
Alma materЛундський університет
Університет Уппсала
Посадаseat 18 of the Swedish Academyd
ЧленствоШведська академія[6]
БатькоLars Peter Linghd[1]
МатиHedvig Maria Molind[7][1]
У шлюбі зSofia Maria Charlotta Rosenqvistd[1]
Charlotta Catharina Nettelbladtd[1]
ДітиHjalmar Lingd
Henrica Sophia Carolina Lingd[8]
Нагороди

Пер Генрік Лінґ (швед. Pehr Henrik Ling; 1776, Сьодра-Юнга[sv], комуна Юнгбю, лен Крунуберг, Швеція — 1839, Стокгольм) — шведський терапевт, вчений, викладач і засновник шведської системи гімнастики. Також відомий як поет.

Біографія

Народився на півдні Швеції в 1776 році в сім'ї чиновника. За материнською лінією був праправнуком знаменитого вченого Улофа Рудбека-старшого (1630—1702), першовідкривача лімфатичної системи людини.

У 1792 році Пер Генрік закінчив гімназію у Векше. З 1793 року вивчав богослов'я в університеті Лунда. Отримав вчений ступінь у 1797 році в університеті в Упсалі. Потім виїхав за кордон на кілька років, спочатку в Копенгаген, де він викладав сучасні мови, а потім в Німеччину, Францію і Англію.

Матеріальні труднощі під час подорожі підірвали його здоров'я, він страждав від ревматизму, але набув значних знань гімнастики та фехтування. У 1804 році він повернувся у Швецію і зарекомендував себе як викладач даних дисциплін в Лунді, був призначений у 1805 році викладачем фехтування в університеті. Він виявив, що його щоденні вправи повністю відновили його тілесне здоров'я, тому він став думати над тим, як застосувати цей досвід на благо інших. Він відвідував заняття з анатомії та фізіології і пройшов всю навчальну програму для підготовки лікаря, потім розробив власну систему гімнастики, розділену на чотири гілки: педагогічну, медичну, військову і естетичну.

Після декількох спроб зацікавити уряд Швеції Лінґ, нарешті, в 1813 році вступив з ним у співпрацю, і Королівський Центральний інститут гімнастики, призначений для підготовки викладачів з даної дисципліни, був відкритий у Стокгольмі; його принципалом став сам Лінґ. Багато лікарів ставилися до діяльності Лінґа його учнів з великим скепсисом, однак той факт, що в 1831 році Лінґ був обраний членом Шведського медичного товариства[sv], свідчить, що, принаймні, в його рідній країні його методи були визнані професійними.

Лінґ помер у 1839 році. Послідовниками його вчення стали Ларс Ґабріел Брантінґ[sv] (1799—1881), який змінив Лінґа на посаді директора інституту, Карл Август Георгій, який став субдиректором інституту, його син, Яльмар Лінґ[sv] (1820—1886). Разом з майором Турі Брандтом[sv], який з 1861 року спеціалізується на лікуванні жінок (гінекологічна гімнастика), вони вважаються піонерами шведської лікувальної гімнастики.

Літературна творчість

Лінґ також відомий як поет, представник так званого «геатського товариства»[sv] (від назви давньогерманської мови племені, яке в давнину населяло південну частину Скандинавії, — геатів). Основною темою поетичних творах Лінґа були історичні спогади про скандинавську давнину. В епопеях Gylfe і Asarne, а також у драмах Götiske, Ingiald Illraada і Engelbrekt Лінґ намагався відтворити стародавній світ богів і героїв[9].

Див. також

Примітки

Література

  • Кун Л. Всеобщая история физической культуры и спорта = Egyetemes testnevelésés sporttörténet (1978) / Пер. с венгерского. — М. : Радуга, 1982. — С. 174—176. — 399 с.(рос.)
  • Крадман Д.А. Шведская система физических упражнений. — М.-Петроград : ГИз, 1923. — С. 8—10. — 127 с.(рос.)
  • Киржнер Б., Зотиков А. Западные массажные мануальные техники и корригирующая гимнастика. — СПб. : Наука и техника, 2009. — С. 12—14. — 448 с.(рос.)
  • Ерёмушкин М.А. История массажа. — Шаблон:Ростов н/Д : Феникс, 2007. — С. 131—134. — 187 с.(рос.)
  • Линг, Пер Генрик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)