Малі Коровинці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 21:23, 4 травня 2021, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (вилучення контактної інформації (п. 4 ВП:НЕКАТАЛОГ))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Малі Коровинці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область Житомирська область
Район Житомирський район Житомирський район
Громада Чуднівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18040610230058466
Облікова картка Малі Коровинці 
Основні дані
Населення 455
Площа 1,702 км²
Густота населення 267,33 осіб/км²
Поштовий індекс 13221
Телефонний код +380 4139
Географічні дані
Географічні координати 50°00′41″ пн. ш. 28°15′53″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
265 м
Місцева влада
Адреса ради 13220, с. Тютюнники, вул. Лонського, 3
Карта
Малі Коровинці. Карта розташування: Україна
Малі Коровинці
Малі Коровинці
Мапа
Мапа

Малі́ Корови́нці [1]село в Україні, у Чуднівському районі Житомирської області. Населення становить 455 осіб.

Історія

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі П'ятківської волості Житомирського повіту Волинської губернії мешкала 671 особа, налічувалось 79 дворових господарств, існували православна церква та 2 постоялих будинки[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1001 особи (494 чоловічої статі та 507 — жіночої), з яких 950 — православної віри[3].

Примітки

  1. Мапа Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-22. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)

Посилання