Перейти до вмісту

Бабушки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Бабушки
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Житомирський район
Тер. громада Чуднівська міська громада
Код КАТОТТГ UA18040610040055915 Редагувати інформацію у Вікіданих
Облікова картка с. Бабушки 
Основні дані
Засноване 1606
Населення 679 (2001)
Площа 2,95 км²
Густота населення 230,17 осіб/км²
Поштовий індекс 13225
Географічні дані
Географічні координати 50°00′07″ пн. ш. 28°10′50″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
253 м
Найближча залізнична станція Чуднів-Волинський
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради вул. Героїв Майдану, 146, м. Чуднів, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13201
Карта
Бабушки. Карта розташування: Україна
Бабушки
Бабушки
Бабушки. Карта розташування: Житомирська область
Бабушки
Бабушки
Мапа
Мапа

Бабу́шки село в Україні, у Чуднівській міській територіальній громаді Житомирського району Житомирської області. Кількість населення становить 679 осіб (2001). У 1923—2018 роках адміністративний центр однойменної сільської ради.

Географія

[ред. | ред. код]

Розташоване за 8 км від Чуднова та 4 км від залізничної станції Чуднів-Волинський[1].

Населення

[ред. | ред. код]

Станом на 1885 рік в селі мешкало 700 осіб, налічувалось 116 дворових господарств[2], за переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1 126 осіб (576 чоловічої статі та 550 — жіночої), з яких 1123 — православної віри[3].

Наприкінці 19 століття в селі нараховувалося 87 дворів та 1 053 мешканці[4], у 1906 році — 226 дворів та 1 203 мешканці[5].

Кількість населення, станом на 1923 рік, становила 1 715 осіб, кількість дворів — 396[6].

Відповідно до перепису населення СРСР, на 17 грудня 1926 року чисельність населення становила 1 740 осіб, з них за статтю: чоловіків — 852, жінок — 888; етнічний склад: українців — 1 721, інші — 19. Кількість домогосподарств — 360, з них, несільського типу — 6[7].

У 1972 році кількість мешканців становила 1 017 осіб, дворів — 359[1].

Відповідно до результатів перепису населення СРСР, кількість населення, станом на 12 січня 1989 року, становила 825 осіб. Станом на 5 грудня 2001 року, відповідно до перепису населення України, кількість мешканців села становила 679 осіб[8].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[9]:

МоваВідсоток
українська 98,23 %
російська 1,62 %
молдовська 0,15 %

Історія

[ред. | ред. код]

Час заснування — 1606 рік[7]. Згадується в люстрації Житомирського замку 1754 року як хутір, що перебував у посесії Гомолинського, сплачував 13 злотих 7,5 грошів до замку та 53 злотих — до скарбу[10]. Належало князям Острозьким, після 1753 року перебувало у власності Любомирських, Понінського, Прола Потоцького, М'ясківських та Козаревичів[4].

Станом на 1885 рік — колишнє власницьке село Карповецької волості Житомирського повіту Волинської губернії, існували православна церква та постоялий будинок[2].

Наприкінці 19 століття — село П'ятківської волості Житомирського повіту, за 58 верст від Житомира, 7 верст від Чуднова та 3 версти від залізничної станції Вільшанка; лежало над ставом, біля залізниці. Дерев'яну церкву Казанської ікони Богоматері збудовано 1767 року, реконструйовано у 1861 році. Їй належало 78 десятин землі, від 1872 року діяла церковна школа, збудована за кошти парафіян. Великим землевласником був полковник Давидовський[4][11].

В 1906 році — село в складі П'ятківської волості (3-го стану) Житомирського повіту Волинської губернії. Відстань до повітового та губернського центру, м. Житомир, становила 52 версти, до волосної управи в міст. П'ятка — 15 верст. Найближче поштово-телеграфне відділення розташовувалось в м. Чуднів[5].

1923 року увійшло до складу новоствореної Бабушківської сільської ради, котра, від 7 березня 1923 року, стала частиною новоутвореного Чуднівського району Житомирської округи; адміністративний центр ради. 17 червня 1925 року Чуднівський район передано до складу Бердичівської округи[12]. Відстань від населеного пункту до районного центру, міст. Чуднів, становила 8 верст, окружного центру, м. Бердичів — 35 верст, до найближчої залізничної станції (Чуднів) — 3 версти[7].

На фронтах Другої світової війни воювали 324 селян, з них 117 загинуло, 212 нагороджені орденами й медалями. На їх честь в селі споруджено пам'ятник.

В радянські часи в селі розміщувалася центральна садиба колгоспу, котрий мав у користуванні 2 637 земель, в тому числі 2 046 га ріллі. В господарстві вирощувалися зернові культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво. В селі були школа, будинок культури, дві бібліотеки, медпункт[1].

Від 30 грудня 1962 року до 8 грудня 1966 року село, разом з радою, перебувало в складі Бердичівського району Житомирської області[12].

11 липня 2018 року включене до складу новоствореної Чуднівської міської територіальної громади Чуднівського району Житмирської області[13]. 19 липня 2020 року, разом з громадою, увійшло до складу новоствореного Житомирського району Житомирської області[14].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. 1 2 3 Бабушки // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / Тронько П. Т. (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Житомирська область / Чорнобривцева О. С. (голова редколегії тому), 1973 : 728 с. ukrssr.com.ua. с. 680. Процитовано 30 листопада 2021.
  2. 1 2 Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-19. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  4. 1 2 3 Babuszki // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warszawa : Druk «Wieku», 1900. — Т. XV, cz. 1. — S. 62. (пол.)
  5. 1 2 Список населених місць Волинської губернії. Житомир:Волинська губернська типографія.1906 (PDF). history.org.ua (російська) . с. 2. Архів оригіналу (PDF) за 14 грудня 2017. Процитовано 4 травня 2021.
  6. Матеріали з адміністративно-територіального поділу Волинської губернії 1923 року (PDF). history.org.ua (російська) . Житомир. 1923. с. 154. Архів оригіналу (PDF) за 5 жовтня 2021. Процитовано 23 липня 2021.
  7. 1 2 3 Список населених пунктів Бердичівської округи (Попередні дані Всесоюзного перепису населення 17-XII 1926 р.) (PDF). history.org.ua. Бердичів. 1927 р. с. 118-119. Архів оригіналу (PDF) за 21 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
  8. Населення Житомирської області. pop-stat.mashke.org. Архів оригіналу за 4 вересня 2021 року. Процитовано 20 липня 2022. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2021-09-04? (довідка)
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 7 листопада 2019. [Архівовано 2014-07-31 у Wayback Machine.]
  10. К. Жеменецький. Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року (PDF) (українська) . Біла Церква: Олександр Пшонківський, 2015. с. 154. Процитовано 19 липня 2022.
  11. М. Теодорович. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской епархии. Том I. Уезды Житомирский, Новоград-Волынский и Овручский (PDF) (російська) . Почаїв: Типографія Почаєво-Успенської лаври, 1888. с. 137-139. Процитовано 20 липня 2022.
  12. 1 2 Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795-2006 роки (PDF). с. 193, 524. Архів оригіналу (PDF) за 12 липня 2017. Процитовано 4 травня 2021. [Архівовано 2017-07-12 у Wayback Machine.]
  13. Перелік актів, за якими проведені зміни в адміністративно-територіальному устрої України. Офіційний портал Верховної Ради України. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 25 січня 2021.
  14. Про утворення та ліквідацію районів. Голос України. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 20 липня 2022.

Посилання

[ред. | ред. код]