Дисипація

Дисипа́ція (лат. dissipatio, дос. «розсіювання») (рос. диссипация, англ. dissipation, нім. Dissipation f) — процес розсіювання чого-небудь, наприклад, енергії. У фізичних системах — перехід частини енергії впорядкованого процесу в енергію невпорядкованого процесу.

У статистичній фізиці дисипацією називають процеси втрати енергії частинкою або квазічастинкою при переході від збудженого до термодинамічно рівноважного стану. Наприклад, поглинаючи квант світла, електрон у напівпровіднику переходить у збуджений стан із високою енергією. Згодом він втрачає цю енергію, поступово передаючи її коливанням кристалічної ґратки. Таким чином, поглинута енергія дисипує, перетворюючись у тепло.

При вивченні нерівноважних відкритих систем цей термін використовується для опису процесів втрати енергії системою й передачї її термостату.

В астрофізиці дисипацією називають явище вивітрювання газів з атмосфер космічних об'єктів. Вона викликана тим, що теплові швидкості руху молекул можуть перевищувати другу космічну швидкість. Гази, молекули яких мають менші молекулярні маси, дисипують (вивітрюються) легше, ніж інші. У зв'язку з цим такі леткі гази, як водень і гелій, практично відсутні в атмосферах планет земної групи, що мають порівняно слабкі гравітаційні поля.

Див. також

• Дисипативний процес
• Дисипативна система

Джерела

• «Диссипация» стаття з www.astronet.ru (рос.).