Клімов Сергій Борисович

Клімов Сергій Борисович
Генерал-лейтенант
Загальна інформація
Народження	16 липня 1955(1955-07-16) (69 років) Тойпіц
Національність	Українець
Alma Mater	Національний університет оборони України (2005) і НАДУ при Президентові України
Військова служба
Роки служби	1973-2008
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Повітряні сили
Командування
1992—1994 14 РТБр, командир 1994—1996 60 кППО 1996-1999 Війська ППО України 1999—2004 28 кППО
Нагороди та відзнаки
Орден "За заслуги" 3 ступеня; орден "За службу Батьківщині"; медаль "За бойові заслуги"; "Нагородна вогнепальна зброя"

Клімов Сергій Борисович (нар. 16 липня 1955(19550716), Тойпіц) — відомий український військовоначальник, генерал-лейтенант (військове звання «полковник», отримав достроково за бездоганну службу Незалежній Україні). Послідовний борець за становлення незалежності України у ХХ сторіччі- активний будівничий Збройних Сил України та Національних Повітряних Сил. Перший в Україні командир 14(одеської) радіотехнічної бригади Протиповітряної оборони України(1992 рік) та начальник штабу — перший заступник командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (2004—2008 рік). На громадських засадах, засновник і керівник Західного регіонального відділення Українського фонду соціальних гарантій військовослужбовців та ветеранів Збройних Сил України(2003 рік).

Біографія

Народився 16 липня 1955 року в м. Тойпіц Німецькаої Демократичної Республики, у родині офіцера-авіатора. Зареєстрованій у консульстві СРСР у Франкфурті-на-Одері.

Мати — Якименко (Клімова) Віра Омелянівна, 1929 р.н. Батько — Клімов Борис Миколайович, 1928 р.н. Батьки- поховані у місті Миколаєві(обл.).

Православний християнин.

За громадянством та національністю — українець. Патріот Незалежної України.

Присягу на вірність народу України прийняв 12 березня 1992 року при військовій частині А-1620(04743), місто Одесса.

В 1961 році, після звільнення його батька з військової служби за станом здоров'я, родина повернулася на Батьківщину- в Україну, у місто Миколаїв, де в 1962 році пішов у перший клас. Середню школу закінчив у 1972 році.

Трудову діяльність розпочав у 1972 році слюсарем-збирачем Союзного проектного бюро «Машпроект» міста Миколаєва.

В 1973 році був призваний на військову службу (Заводським РВК міста Миколаєва) і вступив на навчання у Вільнюське вище командне училище радіоелектроніки Протиповітряної оборони, яке закінчив у 1977 році з дипломом інженера з експлуатації радіотехнічних засобів.

З 1977 по 1985 рік проходив службу у віддаленій місцевості з важкими кліматичними умовами, 12 радіотехнічна бригада (в/ч 58083) (місто Мари), 12 (Ташкентська) окрема армія ППО, війська ППО, Туркестанський військовий округ;

09.1977 — 09.1979 рр. — інженер радіолокаційного комплексу, м. Чарджоу, Туркменської РСР;

09.1979 — 07.1980 рр. — начальник відділення з ремонту РЛС об'єднаної майстерні, м. Мари, Туркменської РСР;

07.1980 — 12.1981 рр. — командир 445-ї окремої радіолокаційної роти ППО (в/ч 75472), високогірна місцевість, гора Чеж-депе, Туркменської РСР ;

12.1981 — 06.1983 рр. — начальник окремого радіолокаційного вузлу, високогірна місцевість, гора Тагарьов, Туркменської РСР;

06.1983 — 08.1985 рр. — командир радіотехнічного батальйону, смт Тахта-Базар, Туркменської РСР.

З серпня 1985 по липень 1988 року навчався на командному факультеті Військової командної академії ППО м. Калінін (Тверь), отримав другу вищу освіту оперативно-тактичного рівня.

З серпня 1988 по березень 1992 року проходив службу у віддаленій місцевості з важкими кліматичними умовами, м. Якутськ (Республіка Саха- Якутія), заступник командира і командир 157 радіотехнічного полку ППО, 94(26) Мукденської дивізії ППО і пізніше 50 окремого гвардійського корпусу ППО (місто Чита), 14 окрема армія ППО (місто Новосибірськ), Забайкальський військовий округ.

В лютому 1992 року зарахований у розпорядження командувача 8 окремої армії ППО (Командування військ ППО України, місто Київ). 8 березня 1992 році повернувся на Батьківщину — в Україну. 12 березня 1992 року прийняв присягу на вірність народу України і вступив до виконання обов'язків (першого українського) командира 14 (Одеської) радіотехнічної бригади 60 корпусу(Південного району) ППО(місто Одеса), 8 окрема армія ППО(Командування Військ ППО України), Одеський військовий округ.

09.1994 — 06.1996 рр. — начальник штабу — перший заступник командира 60 корпусу (Південного району) ППО України, м. Одеса;

06.1996 — 02.1999 рр — заступник командувача Сил ППО України з бойової підготовки та військово — навчальних закладів — начальник бойової підготовки Військ ППО Збройних Сил України, м. Київ; Указом Президента України від 23 серпня 1998 року полковнику Клімову присвоєно звання генерал-майор https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/925/98#Text 02.1999 — 11.2004 рр — командувач (командир) 28 корпусу ППО ЗС України, м. Львів.

В листопаді 2004 року приступив до формування і будівництва, на базі Військово- Повітряних Сил і Військ Протиповітряної Оборони Збройних Сил України, нового виду Збройних Сил України — Повітряних Сил Збройних Сил України та був призначений (вперше в історії сучасної України) на посаду начальника штабу — першого заступника командувача Повітряних Сил Збройних Сил України, м. Вінниця. Заклав основи для переходу ПС ЗС на структури та стандарти НАТО.

В 2005 році закінчив Національну академію оборони України та отримав повну вищу освіту і кваліфікацію магістра державного військового управління.

В 2006 році закінчив Національну академію державного управління при Президентові України і отримав другу повну вищу освіту за спеціальністю «Державне управління» та кваліфікацію магістра державного управління.

В 2007 році рішенням Президії вищої атестаційної комісії України від 20 вересня 2007 року присвоєно науковий ступень доктора філософії- кандидата технічних наук зі спеціальності «Кібернетика, системи управління та зв'язок».

В 2008 році звільнився з військової служби в запас, у зв'язку з тим, що категорично не погоджувався з кадровою політикою; політикою вищого військово- політичного керівництва по радикальному скороченню Повітряних Сил ЗС та розпродажу і розбазаренню їх активів; відсутністю гідного фінансування та забезпечення Повітряних Сил ЗС України; не бажанням брати участь у знищенні українського війська, яке активно створював, будував, розвивав та реформував.

З грудня 2008 року працював за сумісністю доцентом кафедри та СНС НЦ Академії Сухопутних військ Збройних Сил України (місто Львів).

З березня 2009 року, до ліквідациї компанії у лютому 2011 року, працював (за контрактом і по сумісності) віце-президентом компанії «Інтеллеком Сервіс» (місто Київ).

З 2010 року засновник та генеральний директор ТОВ «Перший універсальний аутсорсинговий контакт-центр „УНІКОЛЛ“», а з 2015 року — засновник компанії (місто Одеса), Україна.

Доктор філософії; магістр державного управління; магістр державного і військового управління; інженер з експлуатації радіотехнічних засобів.

Автор підручників «Повсякденна діяльність військ» частина 1 («Основи повсякденної діяльності»), частина 2 («Сержант Військ ППО України»), частина 3 («Техніка безпеки»). Багато років працює над удосконаленням і осучасненням цих підручників.

Один з ведучих ідеологів, керівників, будівничих та авторів розробки і створення "Автоматизованої системи управління авіацією та протиповітряною обороною України Збройних Сил України — «Ореанда ПС». Керував та брав безпосередню участь в створенні дослідницького зразка (району) та фрагментів АСУ «Ореанда ПС» в з'єднаннях і частинах центра та півдня України (в тому числі Українського Криму).

Активний учасник приєднання України та її Збройних Сил до Програми НАТО про обмін даних про повітряну обстановку. З 2004 по 2008 рік представляв Україну в комітетах НАТО з Протиповітряній обороні та Управління Повітряним Рухом.

Нагороджений: орденам «За заслуги» 3 ступеня (Указ Президента України від 29.06.1999 № 769/99) та «За службу Батьківщини»; медаллю «За бойові заслуги», «Нагородною вогнепальною бойовою зброєю» та іншими відзнаками і медалями.

Погляди: Активний прихильник незалежності і самостійності України. Наполегливо підтримує Православну церкву України, але з повагою та терпінням, ставиться до інших релігійних конфесій.

Коріннями від бузьких козаків і розкуркулених та репресованих радянською владою, поморських старообрядців- церковників.

Толерантно і з повагою ставиться до тих народів та національностей, які дружньо і з повагою ставляться до українців.

Переконаний, в тому що виключним нащадком героїчної історії Руси, є тільки Україна.

Виховувався в атмосфері любові до України, української землі, українського народу, української історії, культури, самобутності і традицій.

Погляди формувалися на основі спогадів і переконань близьких родичів про криваві події І і ІІ світової війни; на згадках героїчної боротьбі українського народу за Незалежність; на пам'яті про злодійства царського, радянського і фашистського режимів; особистому досвіді життя в умовах тоталітарного сов'єтського режиму та незалежної України.

В зрілому віці, на військовій службі Незалежній Україні, прогнозував та став свідком, загарбницької і кривавої війни Рф проти Незалежної України. З початком війни та кривавої аргессії Рф в Україну(2014 рік), неодноразово звертався до вищого військово- політичного керівництво по відновлення на військовій службі. Активно займався волонтерством, спонсорством та благодійною діяльністтю по забезпеченню підрозділів і частин Збройних Сил( Повітряних Сил) України озброєнням і військовою технікою, продовольством, речовим і іншим дифіцитним майном. Активний націонал- патріотичний блогер.

Активний прихильник близького позаблокового союзництва, партнерства і дружби з США, Великою Британією та повноправного членства України в НАТО і ЄС.

Одружений.

Родина: Дружина — Клімова Олена Олексіївна, народилася у м. Севастополь, Україна, в 1958 році, приватний підприємець, мешкає та працює у м. Одеса. За громадянством та національністю — українка.

Виховали доньку та сина; мають трьох онуків.

Указ Про присвоєння військових звань