Титул престолонаслідника
 | Ця стаття може містити оригінальне дослідження. (квітень 2019) |
Титул престолонаслідника (англ. Substantive title) — основний королівський або князівський титул, який надається спадкоємцю престолу. Він був не спадковим, а набувався в індивідуальному порядку.
Цей титул був офіційним, і відрізнявся від ймовірного спадкоємця трону та ґречних титулів, як наприклад кадет або титулів набутих у шлюбі.
Титул престолонаслідника надавався монархом своєму наступнику. Це міг бути не обов'язково його старший син чи донька (і навіть не обов'язково родич).
Історія
Традиція закріпляти за спадкоємцями престолу спеціальний основний титул відома ще з часів Середньовіччя. В Англії це був Герцог Ланкастер, у Франції герцог Орлеанський. У Болгарському царстві - князь Рашки. У Польщі, часів Болеслава ІІІ, старший син і спадкоємець мав титул Князя Краківського.
У Київській Русі, на початкових етапах спадкоємець Київського престолу посідав Новгородське князівство[1]. Пізніше, в часи феодальної роздробленості, престолонаслідник Великого князя Київського мав титул Князя Вишгородського[2].
У монархіях, де шляхетські титули успадковувались лише старшим сином, титули престолонаслідника закріпились як найважливіші титули (після самого монарха) і надавались ним своєму спадкоємцю зазвичай на честь важливої династичної події: хрещення, повноліття або шлюбу. У Франції, Португалії, Іспанії, Сполученому Королівстві ці титули остаточно сформувались після 1800 року.
В той же час була низка монархій, де титули престолонаслідників успадковувались всіма синами або чоловічими нащадками володаря: Австрія, Богемія, Німеччина (крім Пруссії), Угорщина, Польща, Україна, Литва, Російська імперія та деякі титули в Бельгії, Італії, Нідерландах та Скандинавії.
Титули колишніх монархій
Реставрація Бурбонів:
- Дофін Франції; Спадкоємець французького трону
- Герцог Орлеанський; брат короля
- Принц Конде
- Принц Конті
- Герцог Анжу; претендентували як легітимісти так і Орлеанська гілка
Перша Французька імперія:
- Принц Наполеон; спадкоємець імператорського престолу
Королівство Греція:
- Князь Спарти; спадкоємець грецького трону
Герцогство Парма:
- Герцог П'яченци
:
- Принц Неаполя
- Принц П'ємонта
- Князь Генуї
- Герцог Аостський
Велике князівство Київське:
- Князь Новгородський; на початкових етапах
- Князь Вишгородський; старший син монарха
Королівство Болгарії:
- Князь Тирново; спадкоємець болгарського трону
- Князь Преслава
:
- Герцог Браганський; спадкоємець португальського трону
- Принц Бейра; спадкоємець спадкоємця короля
Королівство Сербії:
- Князь Рашки
- Князь Смедерево
Королівство Обох Сицилій:
- Герцог Калабрії; спадкоємець, що визнавався іспано-неаполітанською гілкою
- Герцог Кастро; спадкоємцем, що визнавався франко-неаполітанською гілкою
- Герцог Ното; старший син спадкоємця, що визнавався іспано-неаполітанською гілкою
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Сучасні монархії
Основний королівський (князівський) титул спадкоємця трону в сучасних діючих європейських монархіях:
– Принц Оранський
– Князь Брабанту
– Принц Астурійський
– Принц Уельський
– Герцог Корнвела
– Герцог Розесей; Герцог Олбані
– Маркіз де Бо
– Принц Уельський (надається монархом Великої Британії)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
З європейських монархій в Швеції, Данії, Ліхтенштейні, Люксембурзі та Норвегії спадкоємцям престолу не надають якогось особливого "основного" титулу нащадка трону.