Принц Астурійський

Герб принца Астурійського Бурбонської династії

Принц Астурійський (ісп. Príncipe de Asturias) — титул королевича-спадкоємця престолу Іспанського королівства. Створений 1388 року. До перетворення Кастильської Корони на Іспанську монархію, був титулом спадкоємця кастильського престолу. Зазвичай, надавався найстаршому синові короля, першому претенденту в черзі до трону. Інші королевичі принцами не називалися, а носили титул інфантів. Коли монарх не мав синів, титул надавався його родичеві, що був найближчим претендентом на престол. Якщо спадкоємцем трону ставала жінка, її величали принце́сою Астурі́йською (ісп. Princesa da Asturias), а її сестер-королівн — інфантами. Інші назви — при́нц Асту́рії, принце́са Асту́рії.

Новітня історія

Диктатор Франко призначив Хуана Карлоса І спадкоємцем престолу, але дав йому придуманий титул принца Іспанії, оскільки не мав повноважень на присудження історичного титулу принца Астурійського.

З 1 листопада 1977 року до 19 червня 2014 року принцом Астурії був дон Філіп, нині король Іспанії, а зараз принцесою Астурійською стала дочка короля інфанта Леонор.

У 1980 році Благодійним Фондом принца Астурійського була затверджена Премія принца Астурійського, яка присуджується за вісьмома категоріями: досягнення в мистецтві, суспільних науках, соціальних науках, гуманітарній діяльності, міжнародному співробітництві, спорті, наукових і технічних дослідженнях, «Згода» (de la Concordia).

На честь принца Астурії названий пік Принсіпе де Астуріас (Pico del Príncipe de Asturias), який є частиною масиву Вінсона в Антарктиді.

Також існує геральдична корона принца Астурії.

Принци

• 1528—1556: Філіп II
• 1560—1568: Карлос, син Філіпа ІІ.

Принцеси

за правом чоловіка

• 1543—1545: Марія-Мануела, дружина Філіпа ІІ.

Див. також

• Принц Жиронський
• Принц Португальський
• Принц Уельський

Джерела

• Anguera Nolla, Pere. La visión de Castilla desde Cataluña. Algunas opiniones (ісп.). Salamanca: University of Salamanca. с. 85–104. ISBN 978-84-7800-315-0. Архів оригіналу за 19 квітня 2019. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Coronas González, Santos M. (2001). Príncipe y Principado de Asturias: historia dinástica y territorial de un título (ісп.). Salamanca: Anuario de historia del derecho español. с. 49–74. ISBN 978-84-7800-315-0. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Ferrando Badía, Juan (1990). Dictamen sobre el título "Príncipe de Gerona" (ісп.). Salamanca: Consejo Valenciano de Cultura español. Архів оригіналу за 3 серпня 2011. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Suárez Fernández, Luis (2000). Primera etapa en la institución del Principado de Asturias (ісп.). Salamanca: Boletín de la Real Academia de la Historia. ISSN 0034-0626. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Apezarena, José; Castilla, Carmen (1993). Así es el príncipe: vida del futuro rey de España (ісп.). Ediciones Rialp. ISBN 9788432130090. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Manrique, Cayetano (1862). Historia de la legislacion y recitaciones del derecho civil de España (ісп.). Imprenta Nacional. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Sampedro Escolar, José Luis (2014). La numeración de los Príncipes de Asturias (ісп.). Real Academia Matritense de Heráldica y Genealogía. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 серпня 2018. 
• Robles do Campo, Carlos (2009). Los Infantes de España tras la derogación de la Ley Sálica (1833) (ісп.). Real Academia Matritense de Heráldica y Genealogía. ISSN 1133-1240. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. , n° XII.
• Suárez Fernández, Luis (2003). Principado de Asturias: un proceso de señorialización regional (ісп.). Real Academia de la Historia. ISBN 9788495983329. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 23 серпня 2018. 

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Принц Астурійський