Собібір
Село
.JPG) Координати 51°28′18″ пн. ш. 23°38′35″ сх. д. / 51.47171388891666055° пн. ш. 23.643155555583° сх. д.Координати: 51°28′18″ пн. ш. 23°38′35″ сх. д. / 51.47171388891666055° пн. ш. 23.643155555583° сх. д.
|
Собібур (пол. Sobibór) — село в Польщі, у гміні Володава Володавського повіту Люблінського воєводства[2]. Населення — 434 особи (2011[1]).
Село розташоване на відстані 11 км від адміністративного центру сільської ґміни села Володава, та на 80 км від адміністративного центру воєводства міста Люблін [3]. Біля села протікає річка Західний Буг, і поруч із селом є Собіборський ландшафтний гай, собіборський ліс. Село має школу. На відстані 4 км на захід від села, в середині лісу, розташовано вокзал «Собібор».
.jpg)
Етимологія
Назва цього поселення походить від старопольського особового імені чоловічого роду (пол. Sobiebor), що складається з пол. Sobie- i пол. -bor — Собєбор зі значенням «боротьба» та «змагатися». Це може означати — «той, хто обороняє себе.» У старовинних історичних документах Польщі присутня назва «Собебор, Собєбор» (пол. Sobiebor).
Історія
У 1867—1933 роки зазначене село було резиденцією ґміни Собібор. У 1921 році село входило до складу гміни Собібур Володавського повіту Люблінського воєводства Польської Республіки[4].
На відстані 4 км напрямком на захід від села знаходяться залізнична товарна станція «Собібур», музей і пам'ятник присвячений жертвам концентраційного табору Собібор, який діяв під-час Другої світової війни. Станція була активна в 1942—1943 рр. для обслуги німецького табору «Собібор» СС-зондеркоманди[5]; підрозділу, що складався з 30 німців та 150 українців. Забито там принаймні чверть мільйона людей. 14 жовтня 1943 р. спалахнуло повстання серед частини інтернованих, у наслідку чого дванадцять есесівці були вбиті, а триста ув'язнених втекли з табору[6].
У 1975—1998 рр. адміністративно село належало до Холмського воєводства.
Демографія
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][7]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 221 | 40 | 168 | 13 |
| Жінки | 213 | 40 | 135 | 38 |
| Разом | 434 | 80 | 303 | 51 |
Станом на 10 вересня 1921 року в селі налічувалося 58 будинків (з них 1 незаселений) та 284 мешканці, з них[4]:
- 128 чоловіків та 156 жінок;
- 226 православних, 22 римо-католики, 31 юдея, 5 християн інших конфесій;
- 203 українці (русини), 81 поляк.
Пам'ятки
- Православний цвинтар — пам'ятник культури Люблінського воєводства (№ А-253[8]).
- Музей Собібуру — філія музею Майданека.
- Пам'ятник жертвам концтабору «Собібур».
- Особняк.
Примітки
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Собібір
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ «Sobibor», Encyklopedia, WARSZAWA, Wydawnictwo Naukowe PWN (пол.)
- ↑ «Lista plikow predefiniowanych» (пол.)
- ↑ а б Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności z dn. 30 września 1921 r. i innych źródeł urzędowych. Т. Tom IV, Województwo Lubelskie. Warszawa: Główny Urząd Statystyczny. 1924. с. 119.
{{cite book}}: Недійсний|nopp=n(довідка) (пол.) - ↑ «Oboz zaglady w Sobiborze (SS-Sonderkommando Sobibor)», Instytut Pamieci Narodowej (пол.)
- ↑ «Slownik wydarzen, pojec i legend XX wieku»; Kopalinski, Wladyslaw (1907—2007), Warszawa: Wydaw. Naukowe PWN, 1999 r. ISBN 83-01-12849-6 (пол.)
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ «Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytkow nieruchomych — wojewodztwo lubelskie» (пол.)
Джерела
- Sobibor // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 942. (пол.)
Посилання
- Собібур // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| ||||||||