Західний Буг

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Західний Буг
Western Buh in Stryhanka.jpg
Західний Буг коло Стриганки
Route of Bug River in German.png
52°30′24″ пн. ш. 21°05′20″ сх. д. / 52.50694443999999805° пн. ш. 21.08888888999999978° сх. д. / 52.50694443999999805; 21.08888888999999978
Витік село Верхобуж Золочівського району (Львівська область)
• координати 49°53′33″ пн. ш. 25°00′59″ сх. д. / 49.89269999999999783° пн. ш. 25.01660000000000039° сх. д. / 49.89269999999999783; 25.01660000000000039
висота, м 350
Гирло Зеґжинське водосховище на р. Нарев
• координати 52°30′24″ пн. ш. 21°05′03″ сх. д. / 52.50670000000000215° пн. ш. 21.084399999999998698° сх. д. / 52.50670000000000215; 21.084399999999998698
Басейн Західний Буг басейну[d]
Країни басейну Україна Україна
Білорусь Білорусь
Польща Польща
Площа басейну, км² 39 420 км²
Регіон Волинська область, Берестейська область і Львівська область
Довжина, км 772 км (в Україні 392 км)
Середньорічний стік 108 м³/с
Притоки
Водойми в руслі Зегжинське водосховище
ідентифікатори та посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Західний Буг у Вікісховищі?

За́хідний Буг (Буг) (біл. рака Заходні Буг, пол. Bug, рос. Западный Буг) — річка в Україні, Білорусі та Польщі (де називається просто Буґ), ліва притока Нарева (басейн Вісли).

Етимологія[ред. | ред. код]

Гідронім Західний Буг (Бугъ, Богъ) — індоєвропейського походження; вперше з'являється на сторінках літопису поряд з етнонімом «бужани». Назва походить від індоєвропейського кореня *bheug(h) — «гнути, згинати», етимологічно споріднене з праслов'янським інфінітивом *bъgati — «вигинати, закручувати» та з праслов'янським коренем *bag- // *bog- // *bug- із реконструйованим значенням «затоплене місце; течія, потік», споріднене з праслов'янським іменником *bag-no — «багно, болото». Назва вказує на особливості гідроландшафту річки з великою кількістю закрутів та заболочених місць[джерело?].

Опис[ред. | ред. код]

Довжина становить 772 км (в Україні 392 км), площа басейну — 39 420 км² (в Україні — 10 100 км²). Похил річки — 0,3 м/км. Західний Буг — рівнинна річка (заболочена заплава, стариці, звивисте річище); у басейні річки багато озер, зокрема Шацькі озера. Судноплавна в нижній течії.

У басейні річки на території Львівської області є 7 водосховищ загальним об'ємом 31,4 млн м³. Найбільші з них: Добротвірське — 14,8 млн м³ та Сокальське — 4,92 млн м³.

Середньорічні витрати води змінюються по довжині річки від 1,12 (с. Сасів) до 29,5 м³/с (м. Сокаль).

В умовному створі на кордоні України, Польщі та Білорусі середні витрати води р. Західний Буг становлять 52,3 м³/с (отримано розрахунковим методом українськими гідрологами).[1]

Мінералізація води річки в середньому становить: весняна повінь — 497 мг/дм³; літньо-осіння межень — 518 мг/дм³; зимова межень — 573 мг/дм³.[1]

Середньорічний іонний стік з водами Західного Бугу з території України становить 793,5 тис. т/рік (58 % — весняна повінь, 26 % — літньо-осіння межень, 16 % — зимова межень).[1]

Розташування[ред. | ред. код]

Витік розташований у селі Верхобужі Золочівського району (Львівська область) на Подільській височині (низькогірне пасмо Вороняки). В Україні тече територією Малого Полісся (в межах Надбужанської котловини), між Сокальський пасмом та Надбузькою височиною (частини Волинської височини), а також уздовж західного краю Поліської низовини. Буг впадає в штучне Зеґжинське озеро (раніше — в річку Нарву).

Основні притоки[ред. | ред. код]

Праві

Ліві

Великі населені пункти над Бугом[ред. | ред. код]

Буськ, Кам'янка-Бузька, Добротвір, Соснівка, Червоноград, Сокаль, Сасів, Устилуг, Володава (Влодава), Тереспіль, Дорогичин, Берестя.

Алегорія річки Західний Буг, статуя на терасі Палацу-на-воді в Королівських Лазенках у Варшаві

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Західний Буг, на відміну від інших річок, починається не маленьким потічком з джерельця, а досить повноводним потоком з колодязя в селі Верхобужі. У минулому відразу при витоку річки працював водяний млин, а це означає, що води було досить, щоб крутити тяжкі млинові жорна.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Забокрицька М. Р., Хільчевський В. К., Манченко А. П. Гідроекологічний стан басейну Західного Бугу на території України. — К. : Ніка-Центр, 2006. — 184 с. — ISBN 966-521-397-0.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]