Алепізавр
| Алепізавр Час існування: Середній міоцен — наш час[1] | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||
|
Алепізавр (Alepisaurus) — рід авлопоподібних риб, єдиний в родині алепізаврові (Alepisauridae). Включає два види. Алепізаври — великі, до 2 м, хижі риби, що мешкають в пелагіалі відкритого океану.[2]
Поширення
Зустрічаються вони і біля поверхні, і на глибині 200 м і більше. Географічне поширення їх дуже широко: ці риби відсутні, мабуть, тільки в полярних басейнах.[3]
Опис
Найбільш характерні в зовнішньому вигляді алепізаврів слабке, в'яле, позбавлене луски змієподібне тіло і величезний спинний плавець. У передній частині тіло трохи стисле з боків, в хвостовій — майже циліндричне, з боків його з кожного боку проходить подовжній жировий кіль. Голова також дещо стисла з боків, при закритому роті має клиноподібну форму. Рот величезний, тягнеться далеко за вертикаль заднього краю ока. Окрім зубів на щелепах, є потужні кинжалоподібні ікла на піднебінних кістках. Плавального міхура і органів, що світяться, не мають. Голова, тіло і деякі плавники алепізаврів мають дуже красивий металевий відблиск. Загальний тон їх забарвлення сіро-синьо-чорний. Спина майже чорна, боки зеленувато-сині, черево сріблясто-сіре. Великий спинний плавець — чорно-синій. Анальний плавець — чорний, з веселковим відливом і вузькою білою облямівкою.
Усе тіло риби здається таким, що просвічується. Найбільший з відомих екземплярів мав довжину майже 210 см, а риби завдовжки 1-1,5 м зустрічаються дуже часто в уловах тунцевих ярусів. Цікаво, що в різних колекціях алепізаври представлені саме такими великими екземплярами; риби менше 40 см зустрічаються в них набагато рідше, і отримані вони головним чином з шлунків інших, більших особин свого ж виду.
Спосіб життя
Алепізаври — дуже ненажерливі хижаки і шлунки спійманих риб зазвичай бувають наповнені найрізноманітнішою їжею: тут можна зустріти риб, восьминогів, кальмарів, сальп, різних ракоподібних.
Завдяки тому, що у алепізаврів переварювання їжі відбувається тільки в кишківнику, вміст їх шлунків є цікавим матеріалом для іхтіологів-систематиків. І немало нових для науки видів риб було отримано саме з цього джерела.
Самі ж алепізаври служать їжею тунцям, деяким пелагічним акулам і своїм більшим побратимам.
Розмноження
Про розмноження алепізаврів відомо мало що. Мабуть, вони гермафродити і в тілі кожної риби розвиваються і жіночі і чоловічі статеві продукти.
Значення
Алепізаври постійно попадаються як прилов при ярусному лові тунців. Навряд чи часто вживаються вони в їжу, але м'ясо їх, незважаючи на деяку в'ялість, відрізняється чудовим смаком.
Класифікація
В роді описано два види:[4]
- Alepisaurus brevrostris Gibbs, 1960
- Alepisaurus ferox R. T. Lowe, 1833
Примітки
- ↑ Sepkoski, Jack (2002). A compendium of fossil marine animal genera. Bulletins of American Paleontology. 364: p.560. Процитовано 8 січня 2008.
{{cite journal}}:|pages=має зайвий текст (довідка) - ↑ A. S. Jensen (1948). Contributions to the ichthyofauna of Greenland. Spolia Zool. Mus. Havn. Shriff Univ. Zool. Mus. Københaven. 9: 1—182.
- ↑ T. Kubota & T. Uyeno (1978). On some meristic characters of lancetfish, Alepisaurus, collected from Suruga Bay, Japan. Journal of Faculty of Marine Science and Technology, Tokai University. 11: 63—69.
- ↑ Froese, Rainer, and Daniel Pauly, eds. (2012). Види роду Alepisaurus на FishBase. Версія за February 2012 року.
|
Це незавершена стаття про променеперих риб. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
