Підзахаричі
село Підзахаричі | |
---|---|
Підзахаричі (справа) і Сокільський хребет (вигляд з околиць перевалу Німчич) | |
Країна | Україна |
Область | Чернівецька область |
Район | Вижницький район |
Тер. громада | Усть-Путильська сільська громада |
Код КАТОТТГ | UA73020170080071558 |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Населення | 443 |
Поштовий індекс | 59110 |
Телефонний код | +380 3738 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 48°12′30″ пн. ш. 25°7′34″ сх. д. / 48.20833° пн. ш. 25.12611° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
464 м[1] |
Водойми | р. Черемош |
Місцева влада | |
Карта | |
Мапа | |
|
Підзаха́ричі — село в Усть-Путильській сільській громаді Вижницького району Чернівецькій області України. Населення становить 443 особи.
Історія
Засноване 1774 року. Територія, на якій пізніше заснували село входила до складу Київської Русі, пізніше — Галицько-Волинської держави. В часи середньовіччя перебувала у складі Молдовського князівства. У 1775 Габсбурги відібрали у ослабленої Османської імперії Буковину і до 1918 року село перебувало у складі Австрійської монархії як частина імперського краю Буковина.
З 28 листопада 1918 року село, як і весь буковинський край було окуповане Румунією. Водночас протягом 1918-1939 років село перебувало у прикордонній зоні Румунії та Польщі, кордон пролягав по річці Черемош.
З 1940 року у складі УРСР. Вже 1941 року румуни, як союзники Німеччини, тимчасово відновили свою окупаційну владу в селі. З 1944 року село остаточно у складі України.
Відомі люди
- Харов'юк Данило Юрійович — український письменник.
- Колотило Ксенія Іванівна — українська майстриня-художниця
Галерея
-
Дерев'яна церква Св. Василя 1876р.
-
Дерев'яна церква Св. Василя 1876р. Дзвіниця.
-
Дерев'яна церква Св. Василя 1876р.
Примітки
Посилання
- Фольклорно-етнографічний гуцульський фестиваль-ярмарок «Захарецький Гарчик»
- Старі фото Підзахаричів[недоступне посилання з липня 2019]
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |