Нітрити
Нітри́ти — солі нітритної кислоти.
Фізичні властивості
Нітрити є більш стійкимим, аніж нітритна кислота, особливо нітрити лужних металів, які плавляться без розкладання; інші ж при нагріванні розкладаються: нітрит ртуті при 75 °C, нітрит срібла °C при 140 °C, нітрит барію при 200 °C.
Нітрити лужних і лужноземельних металів легкорозчинні, інші сполуки цього ряду, окрім нітриту срібла, мають помірну розчинність.
Усі нітрити є токсичними.
Отримання
Нітрити лужних металів синтезують прокалюванням відповідних нітратів:
Чистота кінцевого продукту за цим методом не перевищує 60%, тому для очищення нітриту проводять перекристалізацію, котра збільшує його вміст до 99%. При використанні відновників на кшталт коксу, свинцю або заліза стає можливим відновлення нітрату за помірних температур й отримання кращого виходу:
Деякі нітрити можна отримати шляхом пропускання суміші оксидів азоту крізь розчини їхніх гідроксидів, карбонатів або сульфідів:
При використанні оксиду азоту(III) вдається отримати практично чисті розчини нітритів:
Для синтезу малорозчинного нітриту срібла або інших стійких нітритів застосовується реакція обміну у розчині:
Хімічні властивості
Як солі, що утворені слабкою кислотою, вони розкладаються іншими кислотами, а у воді гідролізуються:
Нітрити є доволі сильними відновниками:
При відновленні нітритів амальгамою натрію утворюються гіпонітрити:
У рідкому аміаку реакція відновлення натрієм протікає із утворенням нітроксилатів:
Нітрити можуть реагувати з амінами. Ця взаємодія має велике значення для отримання діазосполук, що застосовуються як барвники:
Застосування
Нітрити використовуються як відбілювачі, складові антикорозійного покриття та вибухівки. Поширений нітрит натрію застосовується у синтезі гідроксиламіну та у виробництві органічних діазобарвників.
У харчовій промисловості застосовують нітрит калію та натрію, що у класифікації харчових додатків мають позначення E249 і E250 відповідно. Вони є фіксаторами кольору та консервантами[1].
Див. також
Примітки
- ↑ Class names and the International Numbering System for food additives (PDF). codexalimentarius.org. Codex Alimentarius. Прийнято у 1989; остання правка у 2015. Процитовано 19 березня 2016. (англ.)
Джерела
- Jones, K. The Chemistry of Nitrogen. — Pergamon Press, 1973. — Vol. 2. — P. 366—375. — ISBN 978-0-08-018796-9. (англ.)
- Greenwood, N. N., Earnshaw, A. Chemistry of the Elements. — 2nd. — Oxford : Butterworth-Heinemann, 1997. — P. 462—463. — ISBN 0-7506-3365-4. (англ.)
- Голуб А. М. Загальна та неорганічна хімія / За ред. Н. Д. Рогози. — Київ : Вища школа, 1971. — Т. 2. — С. 28—29.
- Реми Г. Курс неорганической химии / Под ред. А. В. Новоселовой. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — С. 649—650. (рос.)
- Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — 996 с. — ISBN 966-7065-87-4.