Харчові додатки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Харчові додатки

Харчові́ додáтки (адити́ви) (рос. добавки) — природні, ідентичні природнім або штучно синтезовані речовини, які додають у їжу як інгредієнт з технологічних міркувань: подовжити термін зберігання (консерванти), перетворити їжу в відношенні кольору, смаку (щоб зберегти і підвищити смак), текстури, консистенції, зовнішнього вигляду. Звичайно до харчових добавок не відносять речовини, які підвищують харчову цінність продуктів харчування: вітаміни, мікроелементи, амінокислоти.[1] Деякі добавки використовувались протягом століть, наприклад, для збереження їжі — оцет, сіль (соління бекону, м'яса, риби і ін.), або використання діоксиду сірки в деяких винах (E220[2]). З появою оброблених харчових продуктів у другій половині 20-го століття було введено багато інших добавок, як природного, так і штучного походження. Станом на 2010 рік відомо більш 2800 найменувань харчових добавок.[3]

Широке використання харчових добавок потребувало розробки їх класифікації, створення технологій застосування і гігієнічної регламентації.

Комісія ФАО-ВООЗ «Codex Alimentarius» запропонувала тлумачення поняття «харчові добавки»:

«...будь-які речовини, які в нормальних умовах не застосовуються як їжа і не використовувані як типові інгредієнти їжі, незалежно від наявності у них харчової цінності, умисне додавані в їжу для технологічних цілей (включаючи покращення органолептичних властивостей) в процесі виробництва, обробки, упаковки, транспортування або зберігання харчових продуктів...»

В Європейському Союзі для регулювання цих добавок, а також щоб інформувати споживачів, кожній добавці після схвалення присвоюється унікальний номер — E-номер. Ця схема нумерації прийнята і видана Міжнародною Комісією Codex Alimentarius[4] для найпоширеніших харчових добавок у Європі.

Українське законодавство визначає: харчова добавкаречовина, яка зазвичай не вважається харчовим продуктом або його складником, але додається до харчового продукту з технологічною метою в процесі виробництва та у результаті стає невід’ємною частиною продукту (термін не включає забруднюючі речовини, пестициди або речовини, додані до харчових продуктів для поліпшення їх поживних властивостей)[5]
В Україні перелік харчових добавок дозволених у харчових продуктах регулювався до 20 вересня 2015 року постановою Кабінету Міністрів України від 4 січня 1999 року №12 "Про затвердження переліку харчових добавок, дозволених для використання у харчових продуктах" (втратила чинність).

Перелік видів харчових добавок[ред. | ред. код]

Харчові добавки раціонально вживати у мінімальній кількості, але не вище від установленого максимально дозволеного рівня.[3] Зазвичай харчові добавки розділяють на декілька категорій.

Основна стаття: Перелік видів харчових добавок

Перелік кодів та назв харчових добавок (в тому числі дозволених в Україні)[ред. | ред. код]

Основна стаття: E-номер

Переважна більшість харчових добавок має штучне походження, і, зазвичай, виробляється за кордоном[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Скурихин И. М., Нечаев А. П. Все о пище с точки зрения химика: Справ. издание. — М.: Высш.шк. 1991. — 288 с. ISBN 5-06-000673-5
  2. Current EU approved additives and their E Numbers, The Food Standards Agency website
  3. а б П. Г. Столярчук, Т. З. Бубела, Б. Ю. Гриневич, М. М. Микийчук. Метод ідентифікації харчових добавок (підсолоджувачів) з метою виявлення фальсифікації продукції // Вісник Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» Збірник наукових праць. — 2010, № 46.
  4. Codex Alimentarius."Class Names and the International Numbering System for Food Additives."
  5. Закон України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (від 23.12.1997 № 771/97-ВР, редакція від 04.04.2018)
  6. Молоканова Л. В., Грищенко С. В., Квасніков А. А. Мікробіологічна стабільність варених ковбас[недоступне посилання з червень 2019] // Товарознавство та інновації Збірник наукових праць[недоступне посилання з червень 2019]. — 2011, Вип.3[недоступне посилання з червень 2019]

Посилання[ред. | ред. код]