Координати: 37°35′3.4800000999962″ пн. ш. 30°5′4.2000000999945″ сх. д. / 37.58430° пн. ш. 30.08450° сх. д. / 37.58430; 30.08450

Хаджилар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хаджилар
Дата створення / заснування 7040-ві до н. е.
Зображення
Країна  Туреччина
Адміністративна одиниця Бурдур
Часовий пояс UTC+3
Історичний період неоліт[1]
Час/дата припинення існування 5 тисячоліття до н. е.[1]
Керівник розкопок James Mellaartd
Мапа
CMNS: Хаджилар у Вікісховищі

37°35′3.4800000999962″ пн. ш. 30°5′4.2000000999945″ сх. д. / 37.58430° пн. ш. 30.08450° сх. д. / 37.58430; 30.08450

Хаджила́р або Хасилар (тур. Hacilar), Каджлер, (вірм. Քաջլեռ) — стоянка епохи неоліту на території Західної Кілікії в південно-західній Туреччини, за 25 км на північний захід від Бурдура. Археологічні розкопки показали, що мешканці кілька разів залишали стоянку і знову поверталися до неї. Найдавніші знахідки відносяться до 7040 до н. е.

Після зникнення поселення на його місці утворився Тепе (пагорб), який в 1956 році місцевий учитель показав англійської археологу Джеймсу Меллаарту. Розкопки на місці стоянки почалися під керівництвом Меллаарта в 1957 році і тривали до 1960 року. Знайдені артефакти зараз зберігаються в Музеї анатолійських цивілізацій в Анкарі.

Будинки в Хаджиларі становили групи, що оточують внутрішній двір селища. Кожне житло було побудовано на кам'яному фундаменті для захисту від води. Стіни були зроблені з дерева та штукатурки або необпаленої глиняної цегли, скріпленої вапняним розчином. Всередині будинку плоский дах підтримували дерев'яні стовпи. Вважається, що у будинків був верхній поверх з дерева.

Внутрішні стіни були покриті штукатуркою та подекуди пофарбовані. На підлозі були знайдені жорна, жаровні, ступи. Ніші в стінах використовувалися як шафи. Кухня була відокремлена від житлових кімнат, верхній поверх використовувався в якості майстерні.

На рівні 5700 до н. е. були знайдені статуетки богині верхом на леопарді або тримаючі дитинча леопарда. Також знайдені статуетки богині, яка стоїть, сидить та відпочиває, одна або з дитиною. Іноді вона оголена, іноді в пов'язці на стегнах. На більш пізньому рівні (5435 — 5200 до н. е.) фігурок богині більше не було.

На пізніх етапах існування поселення Хаджиларська культура характеризується вишуканою керамікою, багато прикрашеною геометричними формами.

Хаджиларська культура пов'язується з культурою Неа-Нікомедія материкової Греції.

Примітки

Література

  • Mellaart, James.  // Scientific American. — August 1961.
  • Мелларт Дж. Древнейшие цивилизации Ближнего Востока. Пер. с англ. и комментарий Е. В. Антоновой. Предисл. Н. Я. Мерперта. Изд-во «Наука». М., 1982. 149 с. с ил.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хаджилар