Жорно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Верхнє жорно з виїмкою для порплиці й карбуванням

Жо́рно — плескуватий круглий камінь, призначений для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів. Є головним елементом ручних жорен, ручних, вітряних, водяних і механізованих млинів. Нижнє нерухоме жорно називається спідником (спідняком)[1][2], верхнє рухоме — верхняком[3], бігуном[4]. Також — млино́вий камінь[5][6][7].

Етимологія[ред. | ред. код]

Слово жорно походить від прасл. ъr̥ny, род. відм.ъr̥nъve, що виводиться від пра-і.е. *ger- — «важкий», «тяжкий»)[8].

Будова[ред. | ред. код]

Схема млинового посаду:
1. Кіш
2. Жолоб («коритце»)
3. Мотузок «кобилки» («спружини»)
4. Рукав жолоба
5. Гранована частина верхнього веретена
6. Прогорниця
7. Рухоме жорно
8. Нерухоме жорно
9. Шайба-порплиця
10. Каганець
11. Веретено (шпиндель)
12. Опори жорен
13. Дерев'яна балка
14. Обичайка

Нижнє жорно зазвичай закріплене нерухомо, верхнє обертається на осі. У центрі верхнього жорна є отвір (прого́рниця, діал. дуча́йка), у який з коша подається зерно; на нижній поверхні встановлюється металева, первісно дерев'яна деталь (порпли́ця, рідше поркли́ця), призначена для з'єднання жорна з веретеном. Привод жорна може розташовуватися по-різному: на деяких веретено проходить до верхнього жорна знизу через нижнє; на інших типах млинів привод розташований зверху, нижнє ж веретено грає роль вальниці. Підвищення в млині, де розташовувалися жорна, називалося подо́к[9], і воно обносилося огорожею — бу́ртницею[10], буртом[11]. Над жорнами розміщався ящик для зерна (кіш) з жолобом (коритцем, коритком). Для рівномірного надходження зерна в жорно коритце споряджується спеціальним автоматичним пристроєм, відомим як «кобилка» (у Словарі Грінченка — спружина): прикріплена до веретена на двох мотузках палиця, що коливається під час обертання жорна і періодично штовхає коритце, забезпечуючи мірне надходження зерна. Жорна оточують дерев'яним чи луб'яним кожухом (обичайкою), що утримує борошно від розсипання[12]. Борошно виходило з обичайки по трубці — лото́чку, укріпленій у спеціальній дошці — бу́рхвиці[13][14], а для його збору під бурхвицею встановлювали ящик чи жолоб (мучник)[15]. Пара з верхнього і нижнього жорен називалася поса́д[16] (рідше поста́в, заст. коло, оса́да)[17][18][19]; на млині може бути один чи кілька посадів, кожний з них має привод від головного вала.

Найкращим матеріалом для жорен є дрібнозернистий кременевмісний, пористий і водночас міцний пісковик, чи окременений вапняк зі скам'янілостями[20]. Застовувалися й інші породи: в районі Іллінецького кратеру виявлений стародавній кар'єр з видобутку суєвіту і зроблені з нього заготовки та браковані вироби (пам'ять про колишнє виробництво збереглася в назві розташованого неподалік села Жорнище).

Тертьові поверхні[ред. | ред. код]

Прилеглі поверхні жорен з жолобками. Боковий розріз.
Карбування верхнього жорна. Видно 8 секторів-«арф» з повторюваним рисунком, радіальні жолоби-борозни, і мелючі поверхні з «оперенням». Рисунок насічки нижнього жорна відрізняється тільки відсутністю хрестоподібної виїмки для порплиці.

Робочі поверхні жорен покриті спеціальними жолобками («борознами», англ. furrows), що ділять їх на окремі плоскі ділянки («мелючі поверхні»). Від борозен, розширяючись, відходять дрібніші жолобки («оперення»; feathering, cracking). Рисунок борозен і мелючих поверхонь повторюється, утворюючи на жорнах однакові ділянки («арфи», harps). У типового жорна налічують 6, 8 чи 10 таких «арф». Прилеглі мелючі поверхні обох жорен утворюють різальні крайки, що забезпечує «ефект ножиць» при меленні, коли зернина, потрапляючи між борозенками верхнього і нижнього жорен, розривається борозенними крайками. Завдяки тому, що борозни спрямовані від центру до периферії, розмелені частинки просуваються від прогорниці до окружності жорен. З плином часу борозни стираються, тому карбування періодично мусять поновлювати. Цим займалися спеціальні майстри, яких звали жорнярами. Карбування проводили спеціальним молотком за назвою оскард (чи «оскарб»).

У культурі[ред. | ред. код]

В українській культурі млиновий камінь вважається символом важкості[6].

Прислів'я
  • Добрі жорна усе перемелють
  • Жорна мохом не обростають
  • Дивиться, як пес на жорно
  • Втратив млина — викидай і жорна
  • На добрий камінь що не дай, то змеле.
  • Тоді я, мати, приїду до вас, як павине пір'я на спід потоне, а млиновий камінь на верх виплине[7]
  • Жорна Господні мелють повільно, але вірно — прислів'я античного походження
Згадки в Біблії
  • «Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити — і його потопити в морській глибині» (Мф. 18:6, переклад І. Огієнка).

У геральдиці[ред. | ред. код]

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Спідник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Спідняк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Верхняк // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Бігун // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  5. Камінь // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  6. а б Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 271-272.
  7. а б Млиновий // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  9. Подок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  10. Буртниця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  11. Бурт // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  12. Обичайка // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. Бурхвиця // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  14. Лоточок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  15. Мучник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. Посад // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  17. Постав // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  18. Коло // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  19. Осада // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  20. Bucksch, Herbert (1997). Dictionary Geotechnical Engineering, Vol. 1. Springer-Verlag. с. 80. ISBN 978-3540581642. 
  21. W. Pociecha. Boratyński Jan, h. Korczak (†1546) / Polski Słownik Biograficzny.— Kraków: Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936.— T. II/1, zeszyt 1.— Beyzym Jan — Brownsford Marja.— S. 308—309. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жорно