Йосиф Грицай
| Слуга Божий о. Йосиф Грицай | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | Грицай Йосиф Андрійович |
| Народився | 24 березня 1883 с. Киданці, нині Тернопільський район, Тернопільська область, Україна |
| Помер | 28 червня 1941 (58 років) м. Тернопіль |
| Діяльність | священник УГКЦ |
| Відомий завдяки | церковний діяч |
| Титул | адміністратор Тернопільського деканату |
| Термін | 1928 — 1936 |
| Попередник | Володимир Громницький (декан) |
| Наступник | Володимир Ратич (адміністратор) |
| Партія | УНДО |
| Конфесія | греко-католик |
| Діти | Зеновій |
Йосиф Грицай (24 березня 1883, Киданці — 28 червня 1941, Тернопіль) — церковний діяч, священник УГКЦ, адміністратор Тернопільського деканату. Батько Зеновія Грицая. Слуга Божий.
Життєпис
Народився 24 березня 1883 року в селі Киданці Збаразького повіту в сім'ї Андрія Грицая і його дружини Марії[1]. Навчався у початковій школі в рідному селі, потім у Вищій тернопільській гімназії (2-4 класи у 1896—1899 роках)[2]. У 1903 році як екстерніст закінчив V Львівську цісарсько-королівську гімназію[3]. 1907 році закінчив Львівську духовну семінарію і богословський факультет Львівського університету, одружився з Оленою Гриневич і того ж року отримав священичі свячення. З дружиною виховували трьох дітей: синів Анатолія і Зенона та дочку Оксану.
Душпастирював у селах Кам'янки (1907—1910), Староміщина (як адміністратор парафії у 1910—1911 роках), Заднишівка (1911—1914), у містечку Рудно біля Львова і в с. Колодіївка (1918—1927)[4].
У 1927 році отримав призначення на парафію в с. Чернихів з філіальними церквами в селах Глядки і Плесківці Тернопільського деканату. Від 1928 року — адміністратор Тернопільського деканату УГКЦ і пробув на цій посаді приблизно до 1936 року[4]. Член УНДО. При церкві в Чернихові створив Братство Апостольства молитви та Український Католицький Союз. Діяльний у товаристві «Просвіта».
Заарештований у 1940 році органами НКВС і засуджений до розстрілу, вирок замінено на 10 років позбавлення волі. Утримувався в Тернопільській тюрмі, де після тортур 28 червня 1941 року був розіп'ятий на дверях камери. Реабілітований 1991 року.
Беатифікаційний процес
Від 2001 року триває беатифікаційний процес прилучення о. Йосифа Грицая до лику блаженних[5].
Примітки
- ↑ Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie, Zespół nr 298, Sygnatura 368: Parafia: Kujdańce. Dekanat: Zbaraż. Diecezja: lwowska. Księgi metrykalne urodzeń, ślubów, zgonów parafii Kujdańce z filią Romanowe Sioło. — S. 191 — запис про народження Йосифа Грицая
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Wyższego Gimnazyum w Tarnopolu za rok szkolny 1897 — S. 75, 1898 — S. 54, 1899 — S. 77
- ↑ Sprawozdanie Dyrekcyi C. K. Gimnazyum V we Lwowie za rok szkolny 1903. — S. 56.
- ↑ а б Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944)… — С. 153.
- ↑ “Маю моральну певність, що усі ці люди дійсно потерпіли за віру”. risu.org.ua (англ.). Процитовано 30 січня 2017.
Джерела
- Головин Б. Грицай Йосип Андрійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 167―168. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Дмитро Блажейовський. Історичний шематизм Львівської архієпархії (1832—1944). — Том ІІ. — Духовенство і Релігійні Згромадження: англійською мовою. — Львів–Київ: КМ Академія, 2004. — 570 с. — ISBN 966-518-225-0
- Лабінська-Снігур Катерина. Вірні до кінця. Мученики й ісповідники віри ХХ століття. — Львів: Свічадо, 2017. — 176 с. — ISBN 978-966-938-021-0
Посилання
- Грицай Дарія. Розіп'ятий … на дверях тюремної камери // Vox-populi, 2 січня 2017
